Після 11 вересня 2001 року світовий страховий ринок зазнав істотної трансформації, і з тих часів перед страховиками й перестраховиками гостро стало питання достатності капіталу, - вважає Міхаель Хергезелль (Allianz). - «Розглядаючи різні методи розрахунку достатності капіталу, необхідно констатувати те, що всі вони пов'язані з терміном «ризик». Визначення поняття «ризику» необхідне для вибору методу розрахунку ризикового капіталу».
Поняття «ризик» визначається через категорію вартості компанії. Ризик - це несподівана, негативна зміна оцінної вартості або економічного становища акціонерів або страховиків (якщо таке погіршення виявилося результатом вимог законодавства). Тому визначення поняття «ризик» ставиться як до існуючого, так і майбутнього бізнесу.
Ризик - це непевність щодо майбутнього розвитку економічної вартості бізнесу
«Як фінансисти, ми повинні дивитися на баланс, що відображає наші ризики, як у пасиві, так і в активі», - вважає пан Хергезелль. – «З одного боку це активи, що складаються з інвестицій (цінні папери, депозити), частки перестраховиків у резервах та інші активи; з іншого - це пасиви (зобов'язання перед клієнтами, які в майбутньому можуть бути виплачені)». Вплив ризиків показників балансу може привести до того, що вартість інвестицій різко падає, відповідно зменшуючи розмір активів, або пасиви - обсяг зобов'язань страховика - будуть набагато вищими, ніж вони були передбачені й перевищать розмір активів (по суті, банкрутство - Ред.).
При управлінні ризиками компанії ситуація може розвиватися за базовим сценарієм і за сценарієм в сприятливих умовах (вигідне розміщення страхових резервів і ефективне управління активами), коли акції компанії будуть рости разом з ростом усього ринку з низьким рівнем ризику для інвестиційного портфеля.
Достатність капіталу й платоспроможність страхової компанії відслідковують ряд суб'єктів: з одного боку, це прерогатива державного страхового нагляду, з іншого - з погляду інвестора існує ряд мультиплікаторів, і в першу чергу рейтингові агентства й самі акціонери.
Існують різні методи оцінки активів і пасивів залежно від того, яку мету переслідує страхова компанія, застосовуючи або міжнародні стандарти, або місцеве (національне) законодавство.
Оцінна вартість компанії, як правило, включає економічну вартість і вартість майбутнього бізнесу, а також припускає широке визначення ризику. Як правило, для всіх ризиків, що піддаються кількісній оцінці, розрахунок необхідного капіталу визначає необхідний резерв на випадок несприятливих подій. (слайд) Наприклад, група Allianz при оцінці активів і пасивів звертає увагу, у першу чергу, на ринкову вартість активів (виходячи з обов'язкового балансу).
Ризиковий капітал - це капітал, необхідний для компенсації змін економічної вартості бізнесу.
Що означає управління ризиком з погляду ризик-менеджменту?
«По суті, це прогнозування вартості активів компанії наприкінці звітного періоду й тенденцій розвитку капіталу страховика», - вважає Міхаель Хергезелль. – «Стандартна концепція ризику-менеджменту дозволяє однозначно визначити рівень капіталу, що відповідає прийнятим ризикам. Ризиковий капітал - це мінімальний розмір капіталу, необхідного для забезпечення платоспроможності протягом одного року, з відомою часткою ймовірності, що пов'язана з нашими рейтинговими амбіціями. Чим більше ризиковий капітал, тим більші негативні відхилення може собі дозволити компанія від очікуваного результату. Саме на цей показник дивиться більшість рейтингових агентств». Згідно з даними рейтингових агентств, якщо компанія має рейтинг на рівні А, то ймовірність банкрутства може скласти 0,07%, при рейтингу АА така ймовірність може бути менше 0,03%. Із цього виходить, що чим менше ймовірність недостатності капіталу, тим більшого розміру ризиковий капітал необхідно мати, щоб збалансувати негативні відхилення, які очікує компанія.
Які основні фактори, що визначають потребу страхової компанії в капіталі, необхідно враховувати для оцінки базового рівня капіталу, необхідного для підтримки й розвитку бізнесу? На думку пана Хергезелля, у першу чергу, необхідно класифікувати всі ризики, що існують у компанії. Так аналітики й ризик-менеджери розрізняють ринкові ризики (пов'язані із цінними паперами, з нерухомістю, процентний і валютний ризик) і кредитні ризики (інвестиційний ризик емітента, кредитний ризик контрагента, ризик розрахунків - по суті, це ризики перестраховиків-партнерів), що прямо впливають на активи; актуарні ризики (звичайний і катастрофічний ризик премій, ризик резервів і ризик смертності) і бізнес ризики (пов'язані з видатками, операційні ризики), що впливають на зобов'язання. Також розрізняють ризик ліквідності, ризик репутації й стратегічний ризик (дані ризики не капіталізовані й, загалом, не присутні в балансі). Але категорії ризику можуть відрізнятися залежно від структури компанії.
Ризики, пов'язані з активами (C1). При оцінці можливих інвестиційних збитків береться до уваги якість інвестиційного портфеля страховика. Існує два основних компоненти - ризик дефолту емітента й ризик зміни вартості активу (ризик волатильності). Поточна вартість очікуваних збитків повинна бути доступна як власний капітал. Рівень ризику далі коригується з урахуванням розміру портфеля й ступеня диверсифікованості активів.
Для визначення адекватності ризикових факторів може бути також використане стрес-тестування (це необхідно, наприклад, для категорії «Інші інвестиції»).
Кредитний ризик (C2) - відображає ризик ненадходження грошового потоку, пов'язаного з певним активом або дебіторською заборгованістю. Ризик, пов'язаний з погашенням частки перестраховика в страхових технічних резервах, є одним з найбільш істотних для страховиків, що спеціалізуються на страхуванні майна й відповідальності. У цьому випадку важливо вчасно оцінити наскільки перестраховик-партнер буде платоспроможним.
Ризик андерайтингу - відображає ризик, пов'язаний з окремими видами страхування, якими займається й буде займатися компанія. Даний ризик вимірюється на основі коливань комбінованої збитковості по кожному виду страхування за попередні 10 років. Премія за ризик андерайтингу множиться на суму премій, що належать до попереднього звітного періоду по кожному виду страхування, і являє собою оцінку дійсних і майбутніх виплат по страхових випадках.
Ризик, пов'язаний з резервами по страхуванню майна й відповідальності - відображає сьогоднішній ризик, пов'язаний з резервами збитків, сформованими по страхових випадках, що відбулися. Даний ризик є наслідком додаткової мінливості оцінки величини збитків, пов'язаної з коливаннями частоти й руйнівності збитків, змінами в економіці, законодавстві й соціальній сфері, і виміряється величиною помилки між установленою величиною резерву й фактично виплаченими за відповідний період збитками.
Основним критерієм оцінки стабільності капіталу може служити співвідношення між розміром ризикового капіталу, скоригованого з урахуванням очікуваних збитків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю й базовим рівнем капіталу, достатнього для покриття ризику, пов'язаного із зобов'язаннями.
Мінімально припустимий індекс достатності капіталу (CAR) повинен становити не менше 140% (слайд).
Які фактори визначають величину сукупного скоректованого капіталу? Коректування окремих факторів, що впливають на якість власного капіталу залежить від національних стандартів бухгалтерського обліку. Тут можна назвати: нереалізовані інвестиційні прибутки/збитки (резерв під знецінення фінансових вкладень), ділову репутацію (віднімається із власного капіталу), особливий облік поточної вартості майбутніх прибутків по страхуванню життя й гібридних фінансових інструментів, що мають статус капіталу.
Серед ключових показників, пов'язаних зі стабільністю капіталу, можна назвати показник EVA, що вимірює ефективність діяльності компанії, на основі концепції економічної доданої вартості. Показник EVA оцінює короткостроковий результат діяльності компанії, а саме нормалізований прибуток за винятком вартості капіталу:
EVA = прибуток - (використовуваний капітал × вартість капіталу)
Даний показник є інструментом оцінки діяльності компанії, що враховує специфічні ризики окремих видів страхування й відображає взаємозв'язок між доходом компанії й мінімальною очікуваною рентабельністю на вкладений інвесторами капітал.
За матеріалами виступу пана Хергезелля на Міжнародному Інвестиційному Конгресі Страхової Еліти (www.insurance-elite.com)
