Перспективи впровадження екологічного страхування в Україні

Екологічний "тягар" України чи ненайважчий у Світі. Так, сьогодні на пересічного мешканця перепадає біля 150 кг токсичних забруднюючих речовин, що викидається у повітря, ще майже 100 куб. м забруднених стічних вод скидаються у водойми. Не слід забувати також, що наслідками Чрнобильської катастрофи стало забруднення радіонуклідами значних територій. Тільки орних земель забруднено (у діапазоні 0,1 до 15 Кі/кв. км.) понад 12 % (1).

Збитки, якi завдаються в Українi промисловими та побутовими вiдходами, давно займають серед екологічних проблем лiдируюче положення. Тiльки прямi витрати на знищення вiдходiв виробництва досягають сьогоднi 16 млн. долл. США, а на видалення i знищення токсичних вiдходiв витрачається близько 61 млн. долл. США. Але побiчнi супутні збитки значно перевищують вищезазначенi прямi витрати. Так, загальна площа земель, вiдчужених з господарського обiгу пiд нагромадження вiдходiв, становить понад 160 тис. гектарiв. Ця площа щорiчно збiльшується на 1,5-2 % (2).

Основною складовою негативних наслідків щодо впливу екологічного тягаря стало те, що починаючи з 1991 р. в Україні число померлих перевищую число народжених. У 1991 р. їх було 39 тис., у 1996 р. вже 309,5 тис. Сьогодні чисельність населення зменшується щорічно на 0,61 % (3).

Досвід промислово-розвинених держав в реалізації ефективної екологічної політики показує, що тільки оптимальне поєднання державного регулювання і використання економічних методів управління дозволяє отримати найкращий результат. Мова йде, в першу чергу, про припинення субсидування державою ресурсоємних багатовідходних виробництв і введення політики штрафів за забруднення навколишнього середовища, а також еквівалентної плати за відходи виробництва. Ставши на цей шлях, держава отримує потужний інструмент у регулюванні динаміки здійснення екологічно спрямованої політики. Її глибина і інтенсивність можуть ефективно регулюватись, з одного боку, штрафами і податками, якими повинні обкладатись ресурсоємні і багатовідхідні виробництва, з другого - адресними пільгами і підтримкою ресурсозберігаючих і маловідхідних виробництв.
Однак, не зважаючи на вказані можливості, все ж поштовхом у справі інтенсифікації екологічної трансформації в країні має стати екологічне страхування. Значущість екологічного страхування для України особливо велика сьогодні, на етапі реалізації економічних реформ, які базуються на роздержавленні і реструктуризації підприємств, що є "критичними" з позицій екологічної безпеки На вказаних підприємствах відмічається:
- падіння виробництва і, відповідно, хронічний дефіцит коштів як в бюджеті, так і на самих підприємствах, переоснащення ресурсоємних і багатовідхідних виробництв;
- припинення державного контролю за технічним станом і надійністю обладнання на підприємствах недержавної форми власності;
- зниження рівня дотримання технологічної дисципліни на вказаних підприємствах.

В таких умовах екологічне страхування може стати додатковим стабілізуючим фактором під час проведення екологічної реконверсії суспільного виробництва. Стартовим джерелом для страхових фондів можуть стати як державний, так і місцеві бюджети, банки, галузеві організації і населення, що живе в районах розміщення "критичних" об'єктів.

За кордоном, наприклад у США, страхування одна із засад, що націлена на підвищення безпеки для пересічного мешканця. В особливій мірі це стосується страхування відповідальності. Прикладом може служити Федеральний закон про всебічну відповідальність за відновлення і збереження оточуючого середовища, відомий під назвою "Суперфонд". Завдяки цьому закону у США була реалізована повномасштабна робота по перезахороненню токсичних відходів з місць їх тимчасового зберігання і приведення до встановлених норм безпеки значна частина звалищ відходів.

Поряд з цим, в США існує ряд форм державної підтримки екологічного страхування. Допомога страховщикам здійснюється в тих галузях, де приватні фірми не можуть надати в повній мірі необхідного страхового покриття збитків. Такою сферою страхування, наприклад, підтримуються ризики постраждати від повенів. Тут Федеральний уряд виступає перестрахощиком приватних страхових компаній, котрі заключають страхові договори, збирають внески та забезпечують виплати клієнтам. При цьому приватні компанії можуть використовувати лише 32 % внесків, інші надходять державі. Якщо сума страхових виплат дорівнює чи перевищує встановлений ліміт, кошти, що недостають, надає держава. Такий механізм може бути використаний і в Україні. Наприклад, в Закарпатті при страхуванні від повенів і зсуву грунту. Або при реалізації такої великої по масштабам програми, як створення в Україні замкненого ядерного циклу.

Крім того, за допомогою екологічного страхування можливо включити таку дуже дійову форму відповідальності за негативні екологічні дії якою є економічна форма. Це дозволить впливати на регулювання стану довкілля і забезпечити суттєве "пом'якшення" суспільного соціального клімату (4, 5). Винуватці загострення екологічної ситуації, відповідно до норм суспільного права, мають нести відповідальність за майнові чи тілесні збитки заподіяні населенню.

Сьогодні в Україні робляться перші кроки щодо широкого впровадження в життя екологічного страхування. Вже підготовлений і опрацьовується в урядових інстанціях проект закону України "Про екологічне страхування", проведена (22 червня 2001 р.) при підтримці комітетів Верховної Ради України, Академії медичних наук України та Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів України перша Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми та перспективи впровадження екологічного страхування в Україні". На зазначеній конференції головна увага була приділена медико-екологічним ризикам в проблемі екологічного страхування.

Разом з тим на шляху до широкого впровадження в Україні екологічного страхування є ряд ще не вирішених методичних питань. Мова йде, в першу чергу, про методичну основу щодо визначення:
- екологічного впливу на довкілля, що може бути заподіяний різними сферами господарської діяльності людини оточуючому її навколишньому середовищу;
- економічної оцінки збитків зазначених екологічних впливів на навколишнє середовище;
- ризиків виникнення аварій або непередбачуваних негативних ситуацій в окремих природно-територіальних комплексах тощо.
Зазначені питання є найактуальнішими і потребують концентрації уваги вчених.

Література
1. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році .- В-во Раєвського, К., 2000 р. 184 с.
2. Маторін Є.М. Ефективне управління твердими відходами в контексті сталого розвитку.- Продлеми сталого розвитку України.: В-во "Лібра", К.,1998 р., с. 382-394.
3. Сердюк А.М. Екологічна безпека України.- Довкілля та здоров'я, №1, 1996 р., с. 4-7.
4. Буральов Є.П. Ризики екологічного страхування. .- Довкілля та здоров'я, №1, (8) 1999 р., с. 4-7.
5. Буравльов Є.П. Довкілля та здоров'я людини. .- Довкілля та здоров'я, №3, (14). 2000 р., с. 11-15.