Останні роки на страховому ринку України вже почались процеси концентрації капіталів та об’єднання страховиків на основі поєднання комерційних, фінансових та методологічних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Важливими каталізаторами цього процесу стали:
– Угода про партнерство та співробітництво між Європейським співтовариством і Україною, що підписана 16.06.94 р. та ратифікована 10.11.94 р. Законом України № 237/94 – ВР, за якою наша держава повинна створити необхідні умови для заснування страхових компаній Європейського Співтовариства, а також спільних страхових компаній;
– суттєве збільшення мінімального розміру статутного фонду страховика відповідно до Закону України “Про страхування”, яке буде сприяти капіталізації одних страхових компаній та ліквідації інших.
Одним із перспективніших напрямків концентрації капіталів та об’єднання страховиків стає створення страхових груп. Як свідчить аналіз ситуації на страховому ринку України основними завданнями створення страхових груп є:
– розробка і реалізація єдиної стратегії розвитку страхування та проведення єдиної страхової, фінансової, економічної, інвестиційної та соціальної політики учасників корпорації;
– розробка і виконання спільних програм, спрямованих на створення умов для надійного та ефективного розвитку спільної страхової діяльності учасників;
– організація та утворення централізованого страхового резервного фонду;
– координація діяльності учасників страхової групи в частині здійснення ними єдиної стратегії розвитку.
При здійсненні страхової діяльності учасники страхових груп використовують, як правило, єдині страхові продукти (правила страхування, договори (поліси) страхування і страхові тарифи).
Поява перших неформальних об’єднань страховиків за змістом “страхова група” зумовила також внесення до Закону України “Про страхування” декількох прогресивних норм, зокрема того, що загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. При цьому ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.
На жаль, регламентація створення та діяльності страхових груп не знайшла свого відображення в новій редакції Закону України “Про страхування”. У зв’язку з цим страховики та органи державної влади змушені користуватись лише загальним законодавством, зокрема: Законом України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, Постановою Кабінету Міністрів України “Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків” від 11 листопада 1994 року № 765, Положенням про контроль за економічною концентрацією, затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 18 лютого 2000 року № 31-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 квітня 2000 року за № 241/4462.
У 2000 році була створена корпорація “Страхова група “Гарант”, до складу якої увійшли страхові компанії, розташовані у м. Києві “Гарант-Авто”, “Київ”, “НФСК “Гаранта РЕ”, страховика із страхування життя “Гарант-Лайф”, а також недержавний пенсійний фонд “Автояльянс”, Український центр після аварійного захисту “Експерт-Сервіс”, компанії “Гарант-Консалтинг” та “Гарант-Асістанс”. Сукупні активи цієї корпорації на початку 2002 року склали біля 144,5 млн. грн., статутний фонд – 81,8 млн. грн., надходження страхових платежів – 86,5 млн. грн., а страхові виплати – 28,3 млн. грн.
10 липня 2001 року утворилась “Страхова група “ДАСК”, яка об’єднала страхові компанії з Дніпропетровської області “ДІСКО”, “ДАСК”, “ДАСК-СП”, “ДАСК-Павлоград” та страховика із страхування життя “ДАСК–Життя”, а також 11 страхових посередників, що дало змогу цій групі можливість надання повного комплексу страхових послуг як юридичним, так і фізичним особам. На початок 2003 року капітал “Страхової групи “ДАСК” склав 10,1 млн. евро.
У 2002 році відбулось створення “Страхової групи “Універсальна”, яка об’єднала регіональні страхові компанії “Карпати” (м. Ужгород), “Універсальна” (м. Львів), “Терен” (м. Тернопіль), “Саламандра-Десна (м. Чернігів), а також страховика із страхування життя “Арта”(м. Тернопіль). Сумарні надходження страхових платежів у 2002 році склали 63,7 млн. грн, страхових виплат здійснено на суму 8,3 млн. грн.
На страховому ринку України досить активно діє група страхових компаній “АСКА”, до складу якої входять страхові компанії “АСКА” (м. Донецьк) та “АСКО-Донбас-Півничний” (Донецька обл.), страховик із страхування життя “АСКА-Життя” (м. Київ). Сумарні надходження страхових платежів цих страховиків у 2002 році склали 70,7 млн. грн, а страхових виплат здійснено на суму 20,1 млн. грн.
Має значний потенціал розвитку фінансова група “ТАС”, до складу якої входять страхові компанії “Страхова група “ТАС” (м. Київ) та “ТАС-Капітал” (м. Київ), страховик із страхування життя “Страхова компанія “ТАС” (м. Київ), банки “ТАС-Інвестбанк” (м. Київ), “ТАС-Комерцбанк” (м. Київ), а також група підприємств. Сумарні надходження страхових платежів цих страховиків у 2002 році склали 98,6 млн. грн., а страхових виплат здійснено на суму 7,4 млн. грн.
З регіональних об’єднань варто виділити групу страхових компаній “Лемма”, до складу якої входять страхові компанії “Лемма” (м. Харків), “Аванте”(м. Харків), страховик із страхування життя “Лемма-Віте” (м. Харків) та значну кількість дочірніх підприємств. Сумарні надходження страхових платежів цих страховиків у 2002 році склали 486,6 млн. грн., а страхових виплат здійснено на суму 11,1 млн. грн.
Про намір створення страхової групи також заявила страхова компанія “ВЕСКО” (м. Запоріжжя).
Міжрегіональна страхова компанія “Надра” займається розширенням регіональної мережі за рахунок співпраці регіональними компаніями.
Досить перспективна та професійна страхова компанія “Інвестсервіс”, партнером якої є АКБ “Надра”, стала одним із засновників страховика із страхування життя “Надра-Життя” та приєднала відомого страховика “Львів-Терен”.
На страховому ринку також існують страхові тандеми, що об’єднують страховика із загального страхування та страхування життя, зокрема у м. Києві діє декілька таких формувань: “AIG-Україна” та “Американська компанія страхування життя – АІГ Україна”, “ЕККО” та “ЕККО-страхування”, Скайд-Вест” та “Скайд-Вест–Життя”, Українська пожежно-страхова компанія “ та Українська пожежно-страхова компанія–Життя”, Українська промислово-страхова компанія” та “Українська промислово-страхова компанія–Життя”, Українська охоронно-страхова компанія” та “Охорона–Життя”, “Оранта“ та “Оранта–Життя”, “Інтерполіс” та “Інтерполіс–Життя”, у Харкові “Мега–Гарант” та “Мега–Гарант–Життя”.
На відміну від України, у країнах Заходу страхові групи є важливими та обов’язковими учасниками фінансових ринків і мають відповідний нагляд з боку держави. Міжнародна асоціація нагляду за страхуванням ухвалила кілька документів, які визначають принципи, стандарти та керівні положення стосовно нагляду за діяльністю страхових груп, зокрема “Принципи здійснення нагляду за діяльністю міжнародних страхових установ та страхових груп, а також їхніх установ в інших країнах” (ухвалено в Сіднеї у вересні 1997 р.).
Враховуючи, що страхові компанії виступають прямими конкурентами на страховому ринку, Директива 98/78/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 жовтня 1998 року щодо додаткового нагляду за страховими компаніями в страховій групі (далі – Директива) зазначає, що правила щодо вимог до їхньої діяльності мають бути однаковими. Крім цього, критерії, застосовувані для визначення додаткового державного нагляду за діяльністю страхових груп, не мають залишатись виключно на розсуд держав – членів ЕС, а також вимагає усунути певні розбіжності в законодавствах держав – членів, що стосується пруденційних правил, яких мають дотримуватись страхові компанії, які входять до страхової групи.
Згідно статті 2 Директиви, вважається за необхідне обчислення скоригованого стану платоспроможності страхових компаній, які входять до страхової групи. Враховуючи, що компетентними органами в Співтоваристві застосовуються різні методи, спрямовані на врахування впливу належності до страхової групи на фінансовий стан страхової компанії, Директива передбачає три методи здійснення такого обчислення, зокрема.
Метод 1: Метод віднімання та накопичення
Стан скоригованої платоспроможності страхової компанії, що приймає участь є різницею між:
(і) сумою:
(а) елементів, що стосуються маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і
(b) пропорційної частки страхової компанії, що приймає участь, в елементах, що стосуються маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь,
і
(іі) сумою:
(а) балансової вартості пов’язаної страхової компанії в страховій компанії, що приймає участь, і
(b) вимоги щодо платоспроможності у страховій компанії, що приймає участь, і
(с) пропорційної частки вимоги щодо платоспроможності пов’язаної страхової компанії. Де доля участі у пов’язаній страховій компанії складається, цілковито чи частково, з опосередкованої власності, тоді пункт (іі)(а) включає вартість такої опосередкованої власності, беручи до уваги відповідні послідовні інтереси; і пункти (і)(b) та (іі)(с) включають відповідні пропорційні частки елементів, що стосуються вимог щодо платоспроможності у страховій компанії, що приймає участь.
Метод 2: Метод віднімання вимоги
Скоригована платоспроможність страхової компанії, що приймає участь, є різницею між:
(і) сумою елементів, що стосуються маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь,
і
(іі) сумою:
(а) вимог щодо платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і
(b) пропорційної частки вимог щодо платоспроможності пов’язаної страхової компанії.
При оцінці вартості елементів, придатних для маржі платоспроможності долі участі у значенні цієї Директиви оцінюються за методом справедливості, у відповідності до альтернативи, що встановлена в Статті 59(2)(b) Директиви 78/660/ЄЕС.
Метод 3: Метод звітності на основі консолідації
Обчислення скоригованої платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, здійснюється на основі консолідованих звітів. Скоригована платоспроможність страхової компанії, що приймає участь, є різницею між:
елементами, що стосуються маржі платоспроможності, що обчислюється на основі консолідованих даних, і
(а) суми вимог до платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і пропорційних часток вимог щодо платоспроможності пов’язаних страхових компаній, що грунтуються на процентних відношеннях, що використовуються для здійснення консолідованих звітів,
(b) чи вимоги щодо платоспроможності, обчисленої на основі консолідованих даних.
Положення Директив 73/239/ЄЕС, 79/267/ЄЕС та 91/674/ЄЕС застосовуються до обчислення елементів, що стосуються маржі платоспроможності та вимоги щодо платоспроможності на основі консолідованих даних.
Враховуючи, що на платоспроможність пов’язаної дочірньої страхової компанії страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страхової компанії держави, що не є членом ЄС, можуть впливати фінансові ресурси групи, до якої вона входить, а також розподіл фінансових ресурсів у межах цієї групи, у відповідності до Директиви компетентні органи повинні бути забезпечені засобами для здійснення додаткового нагляду та вжиття необхідних заходів на стадії, коли платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком, а також мати доступ до всієї інформації, необхідної для здійснення додаткового нагляду; враховуючи необхідність налагодження співпраці між органами, відповідальними за нагляд за страховими компаніями, так само як і між цими органами та органами, відповідальними за здійснення нагляду у інших фінансових секторах.
Крім цього, вважається, що операції всередині групи можуть вплинути на фінансовий стан страхової компанії тому компетентні органи мають також бути спроможними здійснювати загальний нагляд за певними типами таких операцій всередині групи і вживати необхідних заходів на стадії, коли платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком.
Держави-члени передбачають, що компетентні органи здійснюють загальний нагляд за операціями між:
страховою компанією та:
- пов’язаною особою страхової компанії;
- особою, що приймає участь у страховій компанії;
- пов’язаною особою особи, що приймає участь у страховій компанії;
страховою компанією та фізичною особою, яка має участь у:
- страховій компанії чи у будь-якій її пов’язаній особі;
- особі, що приймає участь у страховій компанії;
- пов’язаній особі особи, що приймає участь у страховій компанії.
Ці операції зокрема стосуються займу, гарантій та позабалансових операцій, елементів, що стосуються маржі платоспроможності, інвестицій, операцій перестрахування, угод розподілу витрат.
З цією метою держави-члени вимагають принаймні річної звітності страхових компаній компетентним органам щодо істотних операцій зазначених вище.
Якщо на основі цієї інформації виявляється, що платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком, компетентні органи на рівні страхової компанії вживають відповідних заходів.
Згідно статті 6 Директиви держави-члени передбачають, що їх компетентні органи можуть здійснювати у межах їх територій як самі, так і через посередництво осіб, яких вони призначають для цієї мети, підтвердження на місці інформації, у:
- страховій компанії, яка підлягає додатковому нагляду,
- дочірніх компаніях цієї страхової компанії,
- материнських компаніях цієї страхової компанії,
- дочірніх компаніях материнської компанії цієї страхової компанії.
У разі, коли компетентні органи однієї держави-члена у деяких випадках бажають перевірити важливу інформацію, що стосується компанії, розташованої на території іншої держави-члена, яка є пов’язаною страховою компанією, дочірньою компанією, материнською компанією чи дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, що підлягає додатковому нагляду, вони повинні звернутися з запитом до компетентних органів такої іншої держави-члена, про проведення перевірки на місці. Органи, що отримують такі запити, повинні діяти у межах своєї юрисдикції, здійснюючи підтвердження самостійно, дозволяючи органам, що подали запит, здійснити її або дозволити аудитору чи експерту здійснити її.
Висновок: враховуючи вищевикладене, страховим законодавством України найближчим часом необхідно врегулювати поняття “страхова група”, визначити процедуру створення, діяльності та ліквідації страхової групи, запровадити систему державного нагляду за страховою групою та встановити консолідовану звітність за її учасниками. У свою чергу це дозволить сформувати більш обгрунтовані судження щодо фінансового стану не тільки страхової групи, але й її учасників.
________________________________________
Визначення понять відповідно до Директиви 98/78/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 жовтня 1998 року щодо додаткового нагляду за страховими компаніями в страховій групі
страхова компанія - компанія, яка отримала ліцензію у відповідності до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС;
страхова компанія держави, що не є членом ЄС - компанія, яка потребувала б ліцензії у відповідності до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС, якби її головний офіс знаходився на території Співтовариства;
компанія, що здійснює перестрахування - компанія, інша, ніж страхова компанія, та страхова компанія держави, що не є членом ЄС, основною діяльністю якої є взяття на себе ризиків, переданих страховою компанією, страховою компанією держави, що не є членом ЄС, чи іншою компанією, що здійснює перестрахування;
материнська компанія – материнська компанія у значенні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС ( ), а також будь-яка компанія, яка, за визначенням компетентних органів, ефективно здійснює домінуючий вплив на іншу компанію;
дочірня компанія – дочірня компанія у значенні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, а також будь-яка компанія на яку, за визначенням компетентних органів, материнська компанія ефективно здійснює домінуючий вплив. Усі дочірні компанії дочірніх компаній вважаються дочірніми компаніями материнської компанії, що керує такими компаніями;
участь – участь у значенні статті 17, перше речення, Директиви 78/660/ЄЕС ( ), або володіння, пряме чи опосередковане, 20% чи більше прав голосу чи капіталу компанії;
особа, що приймає участь – материнська компанія або інша особа, яка здійснює участь;
пов’язана особа – дочірня компанія чи інша особа, в якій здійснюють участь;
страхова холдінгова компанія – материнська компанія, головна діяльність якої полягає у придбаванні та володінні участю у дочірній компанії, у випадках, коли ці дочірні компанії є винятково, чи головним чином, страховими компаніями, компаніями, що здійснюють перестрахування чи страховими компаніями держави, що не є членом, причому принаймні одна з таких дочірніх компаній має бути страховою компанією;
холдингова компанія зі змішаною діяльністю – материнська компанія, інша ніж страхова компанія, страхова компанія держави, що не є членом, компанія, що здійснює перестрахування чи страхова холдінгова компанія, що включає як мінімум одну страхову компанію серед його дочірніх компаній;
компетентні органи – національні органи влади, уповноважені законом чи іншим нормативно-правовим актом на здійснення нагляду за страховими компаніями.
