Страхування від багатьох ризиків. Програми підтримки страхування фермерів в США

Нещодавно в Україні було запроваджено обов’язкове страхування виробництва деяких сільськогосподарських культур від багатьох ризиків. У зв’язку з цим ми вважаємо корисним поглянути на досвід існування таких програм у розвинених країнах світу, аби зробити на основі цього досвіду корисні для нашої країни висновки. Раніше ми вже зверталися до теми функціонування програм державної підтримки фермерів на прикладі Канади. При цьому значну увагу було приділено саме питанню функціонування програм державної підтримки страхування урожаю та доходів фермерів. Тепер ми звертаємося до досвіду Сполучених Штатів Америки, країни, де вперше було створено систему державної підтримки страхування фермерів, і де ця система на сьогодні є найбіш розробленою та всеохоплюючою.

Страхування від багатьох ризиків та державна підтримка страхування фермерів

Насамперед зазначимо, що існує прямий зв’язок між такими поняттями, як "страхування сільськогосподарського виробництва від багатьох ризиків" та "програми державної підтримки страхування фермерів", адже в більшості країн світу, де сільськогосподарським виробникам пропонується страхування від багатьох ризиків, таке страхування здійснюється за участі держави через спеціально розроблені програми підтримки фермерів.

Які аргументи зазвичай дають підстави для запровадження державної підтримки страхування ризиків, пов’язаних з веденням сільськогосподарської діяльності?

Як головний аргумент висувають той факт, що природнокліматичні ризики, які найбільше загрожують фермерам, є залежними, а отже страхова подія може охоплювати великі території і велике коло страхувальників. Таким чином, для приватних страховиків досить важко акумулювати такі ризики в обсязі, достатньому для забезпечення актуарної стабільності страхової системи. Нагадаємо, що актуарна збалансованість страхової системи означає, що кошти, накопичені в системі за рахунок страхових внесків, мають покривати страхові виплати, які виникають в разі настання страхового випадку, та адміністративні витрати страхової компанії на ведення страхової діяльності. Крім того, оскільки страхова діяльність є бізнесом, то суми зібраних внесків, крім покриття вже зазначених витрат, має вистачити на отримання страховою компанією певного прибутку.

Крім того, вважають, що приватні страхові компанії більшою мірою, ніж всеохоплююча державна система, наражаються на ризики, пов’язані з асиметрію інформації. Нагадаємо, що асиметрія інформації – це краще володіння страхувальником, порівняно зі страховиком, інформацією щодо ризикованості його бізнесу. Асиметрія інформації є джерелом виникнення двох основних ризиків: морального ризику та ризику “неправильного” вибору. Моральний ризик (moral hazard) – це ризик того, що страхувальник, вже після укладення страхової угоди, скоректує свою поведінку таким чином, що зможе вплинути на процес отримання відшкодування. Ризик “неправильного” вибору (adverse selection) - це ризик того, що саме ті страхувальники, які найбільше наражаються на ризики, укладуть страхову угоду зі страховиком, і тим самим збільшать загальний ризик настання страхової події.

Еволюція програм підтримки страхування фермерів в США

Історія державної підтримки страхування фермерів в США починається у 1930-х роках, коли фермери потребували особливого захисту в умовах Великої Депресії. У 1938 році було створено Федеральну Корпорацію по страхуванню врожаю (Federal Crop Insurance Corporation) - державну компанію, через яку й здійснювалися програми державної підтримки. Проте до 1980 року допомога була досить обмеженою та надавалася переважно у вигляді прямого відшкодування державною катастрофічних збитків.

У 1980 році було прийнято Федеральний Акт щодо страхування врожаю (Federal Crop Insurance Act). Цим Актом було покладено початок співробітництва між державною та приватними страховими компаніями у наданні фермерам страхових продуктів з "мультиризиокового" страхування, тобто страхування від багатьох ризиків. Таке співробітництво зберігається і зараз. Воно є характерною ознакою американських програм, чим відрізняє їх, скажімо, від програм, що існують в Канаді. Якщо в Канаді державне страхування від багатьох ризиків здійснюють виключно державні корпорації з надання фінансових послуг сільському господарству, то в Сполучених Штатах державні страхові продукти можуть реалізовувати приватні страхові компанії. За це держава сплачує їм субсидії та відшкодування адміністративних витрат, а також відшкодовує збитки в разі, якщо виплати відшкодування по страхових угодах за державними програмами перевищують зібрані страхові внески по цих угодах.

Слід зазначити, що така система співробітництва держави з приватними страховими компаніями має низку недоліків, за що систему піддають критиці в США. Зокрема, оскільки держава бере на себе відшкодування збитків страхових компаній від договорів страхування за державними програмами, то приватні компанії не зацікавлені докладати достатньо зусиль, аби запобігти виникненню морального ризику та ризику "неправильного вибору".

Наприкінці 1980-х років назріла потреба внести зміни до існуючої системи. Система мала високий коефіцієнт збитковості (відношення суми виплат до суми зібраних внесків) та низький коефіцієнт участі (відношення площі застрахованих культур до площі культур, що підлягали такому страхуванню). Коефіцієнт збитковості становив 1.5, а коефіцієнт участі - 25-33%%).

З огляду на зазначені причини, у 1994 році було здійснено чергову реформу системи державної допомоги страхуванню фермерів, яка знайшла своє відображення у Федеральному Акті щодо реформування страхування врожаю (Federal Crop Insurance Reform Act). Реформована програма об’єднала програму "мультиризикового" страхування з програмою покриття катастрофічних збитків. Зросла частка держави у страхових внесках.

Останні як на сьогодні на сьогодні зміни в системі надання державної підтримки страхуванню відбулися у 2000 році. Вони стосувалися лише рівня державного субсидування страхового внеску - відсоток участі держави в страховому внеску в черговий раз було збільшено.

Загальні риси програм підтримки страхування фермерів від багатьох ризиків в США

Як вже було зазначено, програми страхування фермерів від багатьох ризиків в США передбачають компенсацію державою частини страхового внеску. Рівень компенсації залежить від типу програми та обраного фермером рівня покриття щодо урожаю та щодо майбутньої ціни.

Функції визначення параметрів страхових угод (включаючи розмір страхового внеску) покладені на утворене 1996 року Агентство по управлінню ризиками (Risk Management Agency) при Міністерстві сільського господарства США. На цю державну агенцію покладено також обов’язки регулювання діяльності страхових компаній, задіяних при реалізації державних програм, контроль за виконанням контрактів та розподіл субсидій між приватними страховими компаніями.

Державні витрати на фінансування програм підтримки страхування спрямовуються на такі цілі: (1) субсидії страхувальникам на компенсацію частини страхового внеску, (2) субсидії страховим компаніям на відшкодування адміністративних витрат, пов’язаних з реалізацією державних страхових продуктів, (3) компенсації приватним страховим компаніям збитків від угод страхування за державними програмами, (4) фінансування діяльності Агентства по управлінню ризиками при Міністерстві сільського господарства США.

До переліку основних ризиків, які підлягають страхуванню, належать посуха, надлишкова волога, паводок, вимерзання, ураження шкідниками та хворобами, ураган та град. Страхуванню підлягають більше 70 культур.

Всі програми підтримки страхування фермерів поділяють на дві категорії - програми страхування врожаю та програми страхування доходу.

Програми страхування врожаю

В США існує три програми страхування врожаю.

1. Програма Catastrophic Risk Protection (захист від катастрофічних ризиків). Ця програма спрямована на страхування індивідуального виробничого ризику. Вона задумана як засіб, за допомогою якого держава переводить катастрофічні ризики в сферу страхування, тобто замість просто сплачувати прямі відшкодування з бюджету, залучає фермерів до мінімальної участі в захисті від катастрофічних ризиків. Субсидування державою страхового внеску в цьому випадку є максимальним - складає 100%, проте фермер сплачує адміністративний внесок у розмірі 60 американських доларів на рік за кожну застраховану культуру. Отже, фінансова участь фермера в такому страхуванні незначна, проте й захист є досить обмеженим: покриття врожаю складає 50% від середньої врожайності за 4-10 років, а покриття ціни - 55% очікуваної ціни на певну культуру за прогнозом Агентства по управлінню ризиками при Міністерстві сільського господарства США.

2. Програма "Buy Up" (або "куплене покриття"). Це основна програма страхування індивідуального виробничого ризику, яка надає фермеру широкі можливості вибору щодо покриття, як урожаю, так і ціни. Зокрема, фермер, може обрати рівень покриття врожаю від 50% до 85% від середньої врожайності за 4-10 років, а покриття ціни - від 60% до 100% очікуваної ціни на певну культуру за прогнозом Агентства по управлінню ризиками при Міністерстві сільського господарства США. У Таблиці 1 наведені дані про відсоток страхового внеску, який субсидується державою, в залежності від обраних рівнів покриття урожаю та ціни. Зокрема, за рівня покриття врожаю 65% та рівня покриття ціни 100%, держава компенсує фермеру 59% страхового внеску.

3. Програма Group Risk Plan (груповий план). Це програма страхування на основі індексу врожайності по району. Покриття за врожаєм в цьому випадку складає від 70% до 90% від урожаю в районі. Покриття по ціні - від 90% до 150% очікуваної ціни на певну культуру за прогнозом Агентства по управлінню ризиками при Міністерстві сільського господарства США. Як і у попередньому випадку, відсоток державної субсидії у складі страхового внеску залежить від обраного рівня покриття за урожаєм та ціною. Для фермера використовувати цю програму доцільно тоді, коли індивідуальний показник врожайності в його господарстві корелює з показником врожайності по району.

Як вже зазначалося, крім програм страхування врожаю, фермери США мають доступ до програм страхування доходу.

Програми страхування доходу

В США існує дві програми страхування доходу.

1. Програма Income Protection (Захист доходу). Страхування доходу основане на тому, що до захисту від недоотримання врожаю додається захист від встановлення несприятливої ціни на певну культуру. Цінова компонента при такому страхуванні базується на цінах ф’ючерсного ринку. Відшкодування виплачують в тому випадку, коли комбінація рівня зібраного врожаю та ціни на культуру в момент збирання врожаю (тобто дохід) виявляється нижче певного гарантованого рівня. При цьому для розрахунку гарантованого покриття доходу в момент укладання угоди використовують ф’ючерсні ціни на момент посівної, а при розрахунку отриманого доходу з метою здійснення виплат – ф’ючерсні ціни на момент збирання врожаю. Субсидування державою страхових внесків здійснюється аналогічно програмі Buy Up – основній програмі мультиризикового страхування.

2. Програма Crop Revenue Coverage (покриття доходу від вирощування культури). Ця програма дуже схожа на програму захисту доходу. Проте відмінність її полягає в тому, що рівень покриття доходу може змінюватися протягом сільськогосподарського року, якщо протягом періоду між підписанням контракту та збиранням врожаю змінюється ціна на сільськогосподарську культуру. За умов цієї програми, і розрахунок гарантованого доходу в момент укладання угоди, і розрахунок отриманого доходу з метою здійснення виплат здійснюються на основі ф’ючерсних цін на момент збирання врожаю. Це означає, що при зростанні ціни на момент збирання врожаю здійснюється переоцінка гарантованого доходу в бік підвищення, отже збільшуються шанси на отримання відшкодування.

Проблеми системи страхування сільськогосподарського виробництва від багатьох ризиків

Досвід використання програм державної підтримки мультиризикового страхування фермерів США виявив низку проблем, пов’язаних з їх функціонуванням. Це, зокрема, проблема політизації процесу страхування, висока їх вартість для державного бюджету, високі системні ризики (ймовірність кореляції ризиків), проблема взаємодії державних інтересів та інтересів приватних страхових компаній, а також проблема асиметрії інформації.

Дійсно, використання програм державної підтримки мультиризикового страхування фермерів призвело до політизації процесу сільськогосподарського страхування в США. Сьогодні важко відповісти, чим же насправді є такі програми страхування – механізмом управління ризиками для фермерів, чи ще одним механізмом їх субсидування. Ті учасники ринку, які раніше мали доступ до субсидій по підтримці рівня ціни чи доходу, тепер зосередили свою увагу на програмах страхування. Як результат, дотримання принципів страхування стає другорядним за значенням завданням порівняно з задоволенням інтересів отримувачів допомоги.

Навіть якщо абстрагуватися від процесу політизації страхування, страхування від багатьох ризиків залишається найскладнішим видом страхування. Насамперед, воно вимагає значних витрат державного бюджету. Так, скажімо, в США протягом 1995-2000 років на фінансування цих програм виділялося в середньому 1.3 мільярди американських доларів щорічно. Крім того, мультиризикове страхування наражається на великі системні ризики, тобто ризики настання страхової події одночасно на великій території та для багатьох страхувальників. Як вже зазначалося вище, в процесі реалізації державних програм підтримки страхування через приватні страхові компанії, виникає проблема взаємодії державних інтересів та інтересів приватних страхових компаній, коли останні, через наявні державні гарантії покриття збитків, не зацікавлені докладати достатньо зусиль, аби запобігти виникненню морального ризику та ризику "неправильного вибору". Отже, ризики, пов’язані з асиметрією інформації за умов державної підтримки мультиризикового страхування тільки підсилюються.

Висновки для України

Аналіз особливостей функціонування та проблем державних програм підтримки страхування фермерів від багатьох ризиків в США дозволяє нам зробити висновок, що запровадження таких програм в Україні на даному етапі розвитку нашої країни є недоцільним. По-перше, політизація процесу страхування, яка є неодмінним атрибутом реалізації таких програм в розвинених країнах, для України є ще більш загрозливою, адже наша країна ще лише формує інститути демократичного суспільства, які є інструментом запобігання негативним політичним впливам на розвиток економіки. По-друге, як ми побачили на досвіді США, функціонування таких програм досить дорого обходиться державі, і Україна на даному етапі свого розвитку не зможе виділяти достатньо бюджетних коштів, аби забезпечити відчутний для сільськогосподарських виробників фінансової допомоги.

Отже, в ситуації, що склалася, потрібно знайти оптимальне рішення щодо подальшого стимулювання страхування сільськогосподарського виробництва в найбільш ефективний спосіб. На нашу думку, існує два шляхи розвитку, які потрібно розвивати паралельно один до одного. Перший шлях – це вибір оптимальної стратегії для надання державної допомоги. Згідно з економічною теорією та досвідом розвинених країн, найкращими державними вкладеннями в економіку, тобто такими, що не спричиняють виникнення викривлень ринкової ситуації та “поганих” стимулів у учасників ринку, є вкладення в інфраструктуру. У випадку зі страхуванням сільськогосподарських ризиків такими вкладеннями можуть бути, скажімо, вкладення в розвиток інфраструктури, необхідної для запуску страхування на основі погодних індексів. Ця справа є ще новою, але досить перспективною з точки зору подолання проблем, пов’язаних з асиметрією інформації. Крім того, класичною функцією держави є втручання в ті сфери, де існує суспільна потреба в певних послугах, але ринкових стимулів для заходу в цей ринок приватних учасників недостатньо.

Другий напрямок розвитку – це розвиток приватного страхування від окремих ризиків. Насамперед це стосується страхування тварин, яке скрізь у світі є приватним, навіть в тих країнах, не функціонують широкомасштабні програми підтримки страхування врожаю (як в США та Канаді). В більшості країн Європи страхування врожаю також є приватним, і застосовується воно в комбінації з програмою залучення прямої державної допомоги на випадок аграрного лиха. При цьому дуже ретельно вибираються ризики, в страхуванні від яких найбільше зацікавлені фермери. Переважно такими ризиками є град та ураган. На нашу думку, в Україні існують передумови для розвитку страхування від окремих ризиків. Українські сільськогосподарські виробники, особливо ті з них, які використовують новітні технології, здатні власними силами скоротити ризики втрат від багатьох ризиків, скажімо, нестачі вологи, шкідників та ін. Отже, вони зацікавлені у страхуванні від одного-двох найбільш небезпечних для їхнього виробництва ризиків, яке може бути їм надане за ціною, нижчою від ціни мультиризикового страхування.