Останні роки в країні дуже гостро підняті питання, пов’язані з розвитком сільськогосподарського виробництва, з вирішенням проблем забезпечення населення України сільськогосподарською продукцією. На цьому фоні дуже важливими є питання, що стосуються гарантій сільськогосподарських виробників через систему реального страхування сільськогосподарських ризиків.
Для виконання цих завдань органами Державної влади нашої країни прийнято ряд важливих заходів, з точки зору законодавчого і нормативного забезпечення сільськогосподарського виробництва.
А також заходів, що стосуються кредитування та страхування аграрного сектору нашої країни.
Так, в новій редакції Закону України „Про страхування” від 4 жовтня 2001 року в статті 7 „Обов’язкові види страхування” закріплено пунктом 11 обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, а пунктом 30 обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 18 січня 2001 року „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” передбачається, що не менше 50 відсотків виплаченої страхувальником суми повинна компенсувати держава. В 2002 році передбачалась компенсація в розмірі 50 млн.грн., в 2003 році – 100 млн.грн., але в бюджеті ні в 2002 році, ні на 2003 рік ця норма не закладена. За результатами оцінки лише фермерських господарств ємність ринку страхування врожаю по можливим преміям складає біля 125 млн. грн. У такій ситуації пошук необхідних коштів може стати серйозною проблемою і для сільгоспвиробників і для держави. Без залучення активів страхових компаній та перестрахувальної діяльності цю проблему вирішити складно.
Для прикладу, в держбюджеті Казахстану в 2003 році на страхові виплати в агропромисловому комплексі передбачено біля 6,5 тис. доларів. В цьому році в республіці планується прийняти Закон „Про обов’язкове страхування в рослинництві”, у відповідності з яким господарства, що займаються рослинництвом, повинні в обов’язковому порядку застрахувати посіви. Тариф, що планується – 5% коштів, витрачених на застраховану посівну площу. При настанні страхових випадків збитки будуть покривати Міністерство сільського господарства та страховики на паритетних умовах.
За 2002 рік комерційними банками надано, підприємствам агропромислового комплексу України, кредитів на суму 2 млрд.154 млн.грн., а повернуто сільгоспвиробниками 1 млрд.79 млн.грн.
Розпорядженням Прем’єр-міністра України до складу співвиконавців по розробці нормативно-правових актів з метою реалізації норм, закладених статтею 7 Закону України „Про страхування”, було включено Лігу страхових організацій України.
На виконання Доручення Кабінету Міністрів України від 18 березня 2002 року №15799/3, в Лізі страхових організацій України була створена робоча група в складі представників від страхових організацій України з залученням до неї представників від Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики України, яка брала активну участь в підготовці та опрацюванні Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №1000 з обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
21-22 травня 2002 року Міжнародної Конференції «Інфраструктура фінансування та страхування сільського господарства - українські реалії та міжнародний досвід», проводилась Проектом розвитку агробізнесу в Україні Міжнародної Фінансової Корпорації спільно з Міністерством аграрної політики України та Асоціацією страховиків в аграрному секторі України, за участю Ліги страхових організацій України.
30 січня 2003 року участь в Нараді з питань забезпечення сприятливих умов для кредитування виробників аграрного сектору економіки в поточному році, яку проводив Національний Банк України, за участю Віце-прем’єр-міністра України Кириленка Івана Григоровича, представників від Міністерств, Національного банку та комерційних банків.
На сьогоднішній день на здійснення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень отримали ліцензію більше 100 страхових організацій України.
Проблеми, які виникають на ринку страхування сільськогосподарських ризиків.
1. Страхові тарифи, затверджені постановою занижені. З іншого боку, ті самі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників.
Сільськогосподарські виробники ще не отримують достатніх прибутків та не мають достатніх обсягів оборотних коштів, щоб таке страхування не відображалося негативно на їх фінансовому стані.
2. Демпінгування тарифів, що спричиняє:
- недобросовісну конкуренцію серед страхових організацій;
- загрозу невиконання страховими організаціями взятих на себе зобов’язань.
Тому є пропозиція до Кабінету Міністрів України – ввести нижній граничний розмір тарифів.
3. Виконання страховими організаціями взятих на себе зобов’язань та покриття їх активами.
Розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України „Рейтингу фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів” на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 21 січня 2003 року №3094 до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині реалізації пункту 13.6 та пункту 9 розділу ІІ „Перехідні положення”.
4. Страхування об’єкту застави – формальне страхування.
Страхування врожаю сільськогосподарських культур здійснюється сьогодні, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту.
Закон України „Про заставу” передбачає страхування об’єкту застави. Проте, досить часто банки ставляться до виконання вимог цього Закону формально. В цих випадках договори страхування складаються з такими формулюваннями страхових ризиків та обмеженнями щодо здійснення страхових виплат, що страхування перетворюється на так зване „псевдострахування”. Зникає основна мета Закону – захистити банк від ризику неможливості компенсувати суми кредиторської заборгованості за рахунок вилучення та реалізації об’єкту застави у зв’язку з його пошкодженням внаслідок подій, на випадок яких має бути укладений договір страхування.
Ліга страхових організацій України звернулась до Національного Банку України з проханням розглянути дану проблему.
5. Здійснення страхування сільськогосподарських ризиків в обов’язковій формі не відповідає нормам класичного страхування.
Адаптація нормативно-правової бази України до Європейського законодавства. Міжнародні угоди.
Статтею 1 Закону України „Про підприємництво в Україні” підприємство визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі статтею 15 цього Закону, втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.
Статтею 10 Закону України „Про підприємства в Україні” визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до Законів України належить йому на праві власності, повного господарського відання. Відповідно до статті 4 Закону України „Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
6. Відсутність інформації у потенціального страхувальника. Значна частина сільгоспвиробників не довіряє страховим компаніям, вважаючи, що в разі настання страхового випадку їх шанси отримати відшкодування є незначними.
7. На сьогоднішній день високий ступень ризиків, притаманний страхуванню врожаю, спричиняє складнощі при перестрахуванні. В більшості випадків їх перестрахування в Україні неможливе, тому що високий рівень обсягів відповідальності.
Враховуючи це, в кінці 2002 року рядом українських страхових компаній була досягнута угода стосовно створення Пулу з обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур.
Стратегічні напрямки розвитку страхування сільськогосподарських ризиків в Україні.
1. Вироблення єдиних узгоджених принципів діяльності страхових організацій України на ринку страхування сільськогосподарських ризиків.
2. Існує потреба та підстави для запровадження державних програм підтримки страхування врожаю, оскільки, як показує міжнародний досвід, без державної підтримки таке страхування є надто дорогим для сільськогосподарських виробників.
3. Тісна співпраця з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, особливо з Міністерством аграрної політики України.
4. Тісна співпраця з Державною комісією регулювання ринків фінансових послуг України.
5. Пропаганда важливості страхування серед суб’єктів підприємницької діяльності (сільгоспвиробників, фермерів).
6. Створення позитивного іміджу страхування.
_______________________________________
З доповіді на круглому столі на тему: “Стан та перспективи розвитку страхування сільськогосподарських ризиків в Україні”, проведеному 04.02.2003 р. в м.Києві.
