Сполучені Штати Америки
Загальні тенденції розвитку
Галузь страхової індустрії, яка займається майновими ризиками, повідомила про те, що рівень дохідності даного виду страхування склав на перший квартал 2002 року 6,9%. Цей показник нижчий за аналогічний у першому кварталі 2001 року – 7,4%. Проте, значно вищий ніж той, який було зафіксовано як сукупний для всього 2001 року – 2,7%.
Порівняно з минулим роком, який був сповнений всіляких негараздів для страховиків: терористичні акти 11 вересня, катастрофи, інфляція вартості медичних послуг та ін., 2002 рік відзначився певним полегшенням напруженої ситуації на страховому ринку. Проте, ситуація з інфляцією медичних коштів мало змінилася, а ризик поновлення терористичних атак і надалі залишається досить високим.
Інфляція вартості медичних послуг
Вартість надання медичних послуг є визначальним фактором в вартості багатьох страхових полісів: страхування різних видів відповідальності та ін.
У 2001 році вартість медичних послуг зросла на 4,6 %. Проте, вартість медичних послуг, які надаються через страховиків, значно відрізняється від федеральних оціночних даних. Відповідно до статистичних даних у минулому році їх вартість зросла на 11%.
Медичне страхування США
Приватна система медичного страхування, найбільш широко представлена в США, характеризується децентралізованістю, високим розвитком інфраструктури страхових організацій і відсутністю державного регулювання. У США система медичного страхування базується на поєднанні центрального страхового фонду із сіткою місцевих незалежних страхових організацій. Кошти акумулюються в центральному фонді, що не несе адміністративних функцій, а потім розділяється страховим організаціям на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків.
Для більшості населення США страхування здоров'я є приватною справою кожного. Добровільною, приватною формою медичного страхування охоплено понад 80% населення. У США приблизно 1500 приватних страхових компаній. З них дві найбільші, що займаються лише страхуванням здоров'я - "Синій Хрест" та "Синій Щит". Це приватні страхові компанії, які займаються лише добровільним страхуванням, і одержують при цьому надприбуток.
Поряд із приватною системою медичного страхування в США існує дві урядові програми, які знаходяться на державному фінансуванні - це "Медікер" (для медичної допомоги літнім - після 65 років) і "Медікейд" (для безробітних, незаможних і деяких груп інвалідів).
Як свідчать дані, лише 46% американців з низьким доходом одержали можливість зареєструватися й одержувати допомогу в рамках програми "Медікейд". Програмою обов'язкового соціального страхування літніх людей ("Медікер") охоплені всі громадяни старші 65 років, тому вона вважається більш успішною. Однак старі пацієнти змушені самі платити зі своєї кишені за перший день госпіталізації, за відвідування лікарів у поліклініці і майже за всю довгострокову допомогу в будинках для літніх.
Варто нагадати, що саме в США розробляються і впроваджуються ефективні медичні технології, розгортаються передові наукові дослідження і, у результаті, успішно реалізується медична допомога високої якості.
Медичне страхування в Канаді
Канадську систему охорони здоров'я часто називають безкоштовною. У дійсності пацієнти в місці надання послуг оплачують значну частину їхньої вартості. У тих випадках, коли медичні послуги включені в плани охорони здоров'я на рівні провінцій, пацієнт не бере участі у їхній оплаті: усю вартість застрахованих послуг відшкодовують провінційні уряди. Однак відповідно до канадського Закону про охорону здоров'я гарантії безкоштовного медичного обслуговування поширюються лише на застраховані види послуг і багато хто неохоплений чи охоплений частково державними планами.
Медичне обслуговування фінансується практично всіма канадцями через загальне оподатковування, страхові внески й оплату готівкою. У середньому щорічний внесок кожного канадця в систему охорони здоров'я складає майже 2 500 дол.
З 1971 року в Канаді введено Національну систему універсального медичного страхування, яка включає сплату всіх видів стаціонарної та амбулаторної допомоги окрім стоматологічної, протезування та придбання медикаментів. Більш ніж 90% витрат на стаціонарну та амбулаторну допомогу компенсується із суспільних фондів. За рахунок прогресивного податку покривається 25% всіх затрат на охорону здоров’я.
Добровільне медичне страхування має незначний розвиток та забезпечує виплати тільки в тих сферах, які не покриваються універсальним страхуванням.
Як показали дослідження, більшість канадців розглядають ідею ощадного медичного страхування як раціональну (72%), як спосіб вибирати послуги, що відповідають їх потребам (67%), і як засіб підвищення відповідальності медичних працівників (55%).
В даний час цілком доступна технологія, здатна забезпечити перехід від існуючої системи медичного страхування до MSAs. У 1995 р. у Британській Колумбії введена комп'ютерна мережа Pharma Net, яка пов'язує аптеки регіону і надає фармацевтам повну інформацію про використання пацієнтами виписаних лік і інформацію про можливості страхування пацієнта.
Система ощадних рахунків медичного страхування (MSAs - Medical savings accounts) веде, як показує досвід американських фірм, до економії витрат на медичне обслуговування без нанесення шкоди здоров'ю. Там, де вона використовується, знижуються витрати як у роботодавця, так і працівника, накопичуються заощадження. Згідно опублікованим у США даним, система MSAs чи подібна з нею дозволяє скоротити до 20% витрати на медичне обслуговування.
Деякі опоненти вважають, що державне фінансування охорони здоров'я і регулювання ринку медичних послуг виправдані та необхідні.
Канадські органи державної влади цілком можуть гарантувати страхування громадян від нещасних випадків і забезпечити додаткові вкладення в MSAs. Розміри державної участі можуть коливатися від часткового до повного покриття страхових внесків у залежності від стану здоров'я, віку і рівня доходів людини. У першу чергу використовувалися б кошти, які є у MSAs. Наприкінці року будь-яка сума, що залишається у MSAs, може бути знята, переведена на окремий рахунок для майбутніх витрат на медичне обслуговування або пролонгована шляхом використання в накопичувальній схемі пенсійного забезпечення.
У 1999 р. проблеми, що стояли перед канадською системою охорони здоров'я, загострилися.
З 1975 по 1991 р. витрати на охорону здоров'я підскочили з 7,1% ВВП до 10,2% . З 1991 р. державні витрати на охорону здоров'я скорочувалися і в даний час складають понад 9,5% ВВП. На жаль, значною мірою це було результатом таких методів економії, як закриття лікарень, встановлення меж оплати праці лікарів, що ускладнювали доступ пацієнтів до сфери медичного обслуговування.
