Соціально-економічні особливості системи пенсійного забезпечення в умовах перехідної економіки // Дисертаційне дослідження


Тема Пенсионное страхование и обеспечение

Діденко Ю.Ю., Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”, Харків, 2003 // forINSURER.com

АНОТАЦІЯ

Робота присвячена дослідженню соціально-економічних особливостей системи пенсійного забезпечення і обґрунтуванню впровадження накопичувального рівня пенсійної системи в умовах перехідної економіки.
В дисертації здійснено обґрунтування побудови трирівневої системи пенсійного забезпечення в умовах перехідної економіки. Доведено, що реформа пенсійної системи повинна здійснюватися поступово і на довготривалій основі; визначено, що низький рівень заробітної плати є причиною низького рівня пенсійного забезпечення, тому процес реформування пенсійної системи неможливий без кардинального реформування системи оплати праці, що існуючі гендерні проблеми (різниця у рівнях заробітної плати, існування практики використання жінками соціальних пільг, встановлення більш раннього віку виходу на пенсію для жінок) зможуть знайти своє вирішення тільки у багаторівневій системі пенсійного забезпечення; обґрунтовано необхідність проведення державою широкої інформаційної та роз’яснювальної роботи серед населення; визначено основні економічні та соціально-демографічні проблеми функціонування пенсійних систем в умовах перехідної економіки; розроблено економіко-математичну модель, що встановлює залежність сум накопичень та розмірів пенсій від соціально-економічних показників.

Ключові слова: пенсійне забезпечення, пенсійне страхування, солідарна й накопичувальна пенсійні системи, соціально-економічні показники, реформування.

Предметом дослідження є соціальні та економічні особливості пенсійної системи у перехідній до ринку економіці.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні відносини, що обумовлюють удосконалення пенсійної системи за часів ринкових перетворень.

Наукова новизна результатів дослідження, одержаних особисто здобувачем, полягає у наступному.

1. Визначено причини і наслідки кризи в системі пенсійного забезпечення України, розкрито суперечливість пенсійної системи, що виявляється у невідповідності солідарної системи вимогам ринку.
2. Розроблено та обґрунтовано модель розрахунку пенсійних накопичень та виплат, яка встановлює кількісну залежність розміру пенсії від суспільнозначущих соціально-економічних параметрів (рівня освіти, динаміки заробітної плати та рівнів відрахувань до пенсійної системи, очікуваної тривалості життя після виходу на пенсію та ін.) і надає підґрунтя для реформування пенсійного забезпечення шляхом запровадження накопичувального рівня для різних верств населення, відмінних за станом у сфері зайнятості і за своїми соціальними ролями.
3. Виявлено тенденцію наростання диспропорції у розмірах пенсійних виплат чоловіків та жінок, що обґрунтовано зростанням різниці у рівнях середньої заробітної плати, яка використовується при нарахуванні пенсії.
4. Розроблено методичні засади розрахунку суми накопичень за трьома сценаріями кар'єрного зростання - песимістичному, очікуваному та оптимістичному, з урахуванням чотирьох рівнів освіти окремо для чоловіків та жінок, кількості дітей для чоловіків та жінок в залежності від того, хто використовує відпустку з догляду за дитиною та строкової служби в армії для чоловіків.
5. Обґрунтовано залежність між розмірами пенсійних виплат окремо для чоловіків та жінок за умов переходу до накопичувальної системи пенсійного забезпечення, якщо вік виходу на пенсію залишиться без змін, а різниця в продовженні життя після виходу на пенсію у чоловіків та жінок буде зростати.
6. Розкрито вплив перерви в страховому стажі на рівень пенсійних накопичень та виплат окремо для чоловіків та жінок в залежності від рівня освіти (середня, незакінчена вища, вища, аспірантура) та інтергенетичного інтервалу у віці жінок при послідовному народженні дітей та їх кількості.
7. Розкрито переваги та недоліки (не має механізму захисту заощаджень від знецінення у періоди значних інфляційних коливань, перерозподілу пенсій між високо- та низькооплачуваними працівниками; працюючі інваліди та жінки, які доглядали за дітьми, не зможуть заощадити достатню суму грошей на своїх пенсійних рахунках для адекватної пенсії та ін.) використання персоніфікованого підходу при побудові системи пенсійного забезпечення у транзитивній економіці та доведено можливість і необхідність використання змішаної трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні.
8. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження багаторівневого пенсійного забезпечення: доцільність широкої роз’яснювальної роботи щодо особливостей формування багаторівневої системи пенсійного забезпечення з урахуванням відповідних вікових груп населення (доцільним є створення відповідних інформаційних центрів); необхідність обчислення розмірів накопичень та виплат на основі класифікації майбутніх пенсіонерів відповідно до рівня їх доходів, отриманих за період трудової діяльності (низькооплачувані, середньооплачувані та високооплачувані); доцільність держбюджетних дотацій для компенсації надходжень до накопичувального рівня пенсійної системи, у зв’язку з вимушеними довгостроковими перервами у страховому стажі (догляд за дитиною - у жінок, служба в армії - у чоловіків).

Практичне значення результатів.

В дисертаційній роботі проведено аналіз пенсійних систем в закордонних країнах та Україні для виявлення спільних особливостей перехідного періоду, розроблено і обґрунтовано модель формування накопичувальної пенсійної системи для України, доведено необхідність впровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення при переході до ринкових відносин.
Встановлені взаємозв’язки між основними соціально-економічними показниками та їх залежність від особливостей складових економічної політики та діючого законодавства надали можливість підготовити практичні рекомендації щодо реформування системи пенсійного забезпечення, які прийняті до розгляду і впровадження Мелітопольським відділом Пенсійного фонду України (довідка № 01/03-1380 від 13.03.03). Матеріали можуть бути використані у науково-дослідницькій та практичній діяльності зацікавлених установ, організацій, а також при підготовці лекцій, спецкурсів з питань соціального захисту населення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, методологічну і теоретичну бази, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито їх практичне значення.

У першому розділі “Економічна природа і організація пенсійного забезпечення в різних країнах світу” зроблено теоретичне дослідження визначення поняття, видів, завдань та цілей пенсійної системи. Визначено та розкрито два основні підходи до функціонування пенсійної системи: солідарний (розподільний) і індивідуалістичний (накопичувальний). Проведений аналіз сутності пенсійних реформ та світового досвіду розвитку пенсійних систем розподільного типу (Німеччина, Великобританія, Франція, США, Швеція), розвитку пенсійного страхування в країнах з перехідною економікою (Латвія, Угорщина, Польща) та пенсійного забезпечення в країнах Латинської Америки, СНД і Китаї дозволив виділити їх спільні риси.
Сучасний світовий досвід свідчить про те, що за кордоном функціонують різні моделі пенсійних систем. Причому моделі, побудовані за “розподільчим” або “накопичувальним” принципом в чистому вигляді, зустрічаються надто рідко, тому що як солідарна система, так і система індивідуальних пенсійних рахунків мають свої переваги і вади. Пенсійні системи більшості країн включають в себе різні інститути соціального захисту: державне соціальне забезпечення, особисте пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування та інші. Між собою ці системи розрізнюються тим, який з цих інститутів домінує.
Більшість країн з перехідною економікою в кінці минулого століття почали реформування своїх пенсійних систем шляхом поступового переходу до багаторівневої пенсійної системи.
У роботі доведено, що найкращим чином досягти мети пенсійного забезпечення змогла б змішана трирівнева система, яка охоплює традиційну солідарну систему фінансування певних пенсій з поточних надходжень (соціальне страхування) або систему мінімальних пенсійних виплат, гарантованих державою, або таких, які виплачуються на основі процедури перевірки матеріального становища, обов’язкову накопичувальну повністю фінансовану систему індивідуальних пенсійних рахунків або систему професійного пенсійного страхування та добровільну систему додаткових (індивідуальних) пенсійних заощаджень, якими можуть займатися пенсійні фонди, банки, страхові компанії та інші фінансові інститути.
Аналіз досвіду реформування пенсійних систем в різних країнах світу, показав, що впровадження накопичувальних елементів в пенсійну систему держави має свої переваги, але для успішної реалізації цих переваг необхідне дотримання декількох умов:
 визначений, і при цьому досить високий рівень добробуту населення, в тому числі вже досягнутий рівень забезпеченості старезних;
 економічна і політична стабільність суспільства, стійкість національної валюти, низький рівень інфляції;
 наявність розвиненої фінансової інфраструктури, набору фінансових інструментів, головним чином, довгострокових, працюючих в економіці, які можуть забезпечити взаємовигідний інвестиційний процес, що є суттю накопичувальних схем;
 жорсткий контроль з боку держави над фінансовим становищем пенсійних фондів;
 високий і стійкий рівень довіри населення до накопичувальної пенсійної системи;
 сприятлива демографічна обстановка;
 податкова система, яка заохочує накопичувальні схеми. У багатьох країнах надходження на пенсійні рахунки і інвестиційний доход з пенсійних активів не обкладаються податками за весь період накопичення. У той же час доход, що знімається з пенсійних рахунків, і всі приватні пенсійні виплати оподатковуються прибутковим податком.
Проведений у дисертації аналіз показав, що для успішного формування моделей національних пенсійних систем необхідно суспільна згода з приводу принципів і проведення соціальної політики, яка досягається під впливом економічних, культурних і національних традицій тієї або іншої країни. Основною обов’язковою умовою організації всякої пенсійної системи є створення державно-правової, організаційної і економічної бази, яка б забезпечувала збереження права на пенсію. Тип пенсійної системи визначається суспільно-політичною ситуацією країни, ефективністю економіки та національними особливостями.

В другому розділі “Економічні проблеми і соціальні особливості державного пенсійного страхування в Україні” досліджується історія розвитку і становлення сучасної пенсійної системи.
У дисертації доведено, що діюча в Україні солідарна система пенсійного забезпечення є пережитково соціалістичною, що заснована на солідарно-розподільчих принципах та не може відповідати умовам ринкових відносин і тому потребує принципових змін, які зробили б її адекватною умовам перехідного періоду до ринкової економіки.
Демографічні тенденції старіння населення викликають збільшення навантаження пенсійної системи на працююче населення. Чисельність пенсіонерів в Україні становить біля 30% чисельності постійного населення. Одним з варіантів розв'язання цієї проблеми є встановлення обмеження на одночасне отримання пенсії і заробітної плати працюючими пенсіонерами. Але високий рівень навантаження на суспільство зумовлений ще й низьким рівнем народжуваності, який не забезпечує простого заміщення поколінь; дається взнаки також високий рівень смертності населення працездатного віку та негативна вікова структура сальдо зовнішньої міграції. Крім демографічних чинників та рівня зайнятості в країні, низьке співвідношення між економічно активним населенням і пенсіонерами також викликане встановленням низького віку виходу на пенсію.
Низький пенсійний вік і великий об'єм тіньового сектора, який не охоплюється офіційною звітністю, зумовлює зростання державних витрат у ВВП на підтримку людей похилого віку. Зростання рівня витрат на соціальне забезпечення має негативні наслідки: стримує зростання заробітної плати, створює труднощі для державної бюджетної політики, обмежує капіталовкладення в економіку. Високий рівень соціальних витрат в Україні вже досягнув економічної і соціальної межі, тому підвищення тарифів страхових внесків, як один з можливих шляхів подолання кризи у пенсійній системі, зможе привести тільки до зростання вартості робочої сили, безробіття і обмеження можливостей для розвитку економіки та ще більшого розширення тіньового сектору через зростання несплати внесків.
Встановлення раннього віку виходу на пенсію шкодить не тільки пенсійній системі, але й працівникам, тому що в цих умовах велика частина населення зберігає свою працездатність, але значно втрачає конкурентноздатність на ринку праці. У роботі доведено, що низький вік виходу на пенсію (менша тривалість активного віку у жінок (до 55 років), ніж у чоловіків (до 60 років)) є наслідком низького рівня економічної активності серед жінок. Тому важливим є не тільки підвищення віку виходу на пенсію, але і встановлення його однаковим для чоловіків і жінок. Це не тільки не обмежить права жінок, але і дозволить за рахунок збільшення тривалості трудового стажу і відрахувань у пенсійний фонд заробити велику за розміром пенсію. Альтернативним варіантом збільшенню пенсійного віку є створення умов для продовження трудової діяльності шляхом підвищення розміру пенсії у разі більш пізнього виходу на неї.
Для вирішення проблеми випереджаючого зростання чисельності одержувачів пенсії в зв'язку з особливими умовами праці, за вислугу років, що надає можливість більш раннього виходу на пенсію без сплати додаткових страхових внесків, потребує перегляду національне законодавство з пенсійного забезпечення, оскільки ця проблема викликана не стільки демографічними чинниками, а значною мірою недосконалістю законодавства.
У дисертації досліджено гендерну асиметрію у розмірах пенсії (розмір пенсій жінок знаходиться у межах 75-85% розмірів пенсій чоловіків) та доведено, що вона потребує свого обов’язкового вирішення в існуючій солідарній пенсійній системі.
Дискусійним є питання про механізм обчислення розміру пенсій. У роботі доведено недосконалість існуючого порядку розрахунку розміру пенсії. Найбільш прийнятним способом забезпечення еквівалентності сплачених страхових внесків і одержуваних пенсій є перехід від обчислення пенсій з урахуванням стажу і заробітку перед виходом на пенсію до їхнього розрахунку на основі всієї суми сплачених внесків і середньої очікуваної тривалості життя.
Незважаючи на те, що державою робляться спроби підвищити купівельну здатність пенсійних виплат, падіння реальної грошової вартості наявних пенсій не може бути легко компенсовано. Значне підвищення пенсій приведе до відчутного збільшення витрат, які і так вельми відчутні через широкий спектр пільг, що надаються одержувачам діючою солідарною пенсійною системою. Збільшення витрат ляже важким тягарем на працівників і роботодавців через стягнення з їх доходів коштів у соціальну сферу, що автоматично приведе до таких негативних наслідків, як зниження рівня життя працюючого населення, підвищення вартості виробництва, і, таким чином, сприятиме зростанню цін.
Розглядаючи варіанти пенсійної реформи, перевагу слід надати поступовому реформуванню як найбільш ефективному. У такому переході відбувається тимчасове співіснування старої та нової пенсійних систем. При цьому працівники виплачують внески на накопичувальні персональні рахунки, одночасно роблячи відрахування в розподільчу систему. Це дає можливість державі здійснювати в перші роки реформи виплати з розподільчої системи без залучення додаткових коштів з бюджету. Крім того, при поступовому переході розширюються можливості управління активами і пасивами пенсійної системи, що дозволяє скоротити довготривалу потребу в бюджетному фінансуванні перехідного процесу. Поступова трансформація пенсійної системи повинна бути організована таким чином, щоб уникнути постійного відтворювання відносин солідарності, коли кожне покоління, що брало участь у старій системі, отримує відшкодування, відповідне своєму внеску. У подібному режимі поступова реформа пенсійної системи має шанс затягнутися на неозорий час.
Необхідність впровадження накопичувальної системи очевидна, але повна зміна традиційної пенсійної системи на накопичувальну є нереальною через величезні первинні витрати, нерозвиненість ринків капіталу і праці. Зроблений в роботі аналіз методів і практики функціонування накопичувальних пенсійних систем підтверджує її економічну ефективність, але й доводить соціальну недосконалість. Проведені дослідження підтверджують, що найкращим чином забезпечити соціальні гарантії, фінансову стабільність та гідний рівень життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями і економічного зростання змогла б багаторівнева пенсійна система, яка складалася б з трьох рівнів захисту населення - солідарного (перший рівень), обов’язкового накопичувального (другий рівень) та додаткового або добровільного накопичувального (третій рівень). Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна - стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

У третьому розділі “Соціально-економічні наслідки застосування накопичуваного рівня у пенсійній системі України” розглядаються соціальні наслідки реформування системи пенсійного забезпечення шляхом впровадження накопичувального рівня пенсійної системи. Представлено аналіз впливу основних чинників, що визначають особливості положення чоловіків і жінок в сфері зайнятості на ринку праці, гендерних стереотипів, прийнятих в нашому суспільстві, на пенсійне забезпечення різних соціально-демографічних груп населення. Аналізуючи питання про те, чи достатнім буде розмір пенсії у накопичувальній системі, автором проведено ряд розрахунків. Для оцінки дослідження диференціації пенсійних виплат для різних соціально-демографічних груп населення методом математичного моделювання була розроблена модель, яка дозволяє оцінити вплив суспільно-корисних і вимушених перерв в трудовій діяльності, а також існуючої асиметрії в сфері зайнятості на пенсійні виплати.
У зв’язку з тим, що принциповим моментом накопичувальної пенсійної системи є те, що розмір накопичень та виплат працівника щільно пов’язаний з величиною його пенсійних внесків (історією заробітної плати, яка диференціюється за: ознакою статі, рівнем освіти, успішністю заробітної кар’єри) та з часом їх здійснення, можлива диференціація страхового стажу формувалася з урахуванням: максимально можливого трудового стажу, тривалість якого у наших розрахунках дорівнює 43 рокам для чоловіків (від 17 до 60 років) і 38 рокам для жінок (від 17 до 55 років); тривалості навчання в різних навчальних закладах (середня школа, технікум, вища освіта (інститут), аспірантура); використання відпустки з догляду за дитиною, з урахуванням інтергенетичного інтервалу між послідовним народженням дітей (одна дитина, дві дитини, три дитини); служби в армії (дворічна строкова служба юнаків у віці з 18 до 20 років).
Протягом суспільно-корисних та вимушених перерв у трудовій діяльності людина не працює і, отже, не отримує заробітну плату і не робить пенсійних внесків.
При проведенні розрахунків сум накопичень та виплат передбачалось, що вік виходу на пенсію для жінок становитиме 55 та 60 років, а для чоловіків залишиться без змін і складатиме 60 років. Усі розрахунки проводилися на прикладі однієї вікової когорти, весь трудовий шлях якої буде проходити в період функціонування накопичувальної системи, тобто на прикладі тих, хто вступить в трудову діяльність після початку пенсійної реформи.
Процес визначення розміру пенсії для кожного учасника розглядався як соціально-економічний, що складається з двох незалежних стадій: накопичення коштів на іменному пенсійному рахунку та пенсійних виплат з пенсійного рахунку з урахуванням середньої тривалості життя після виходу на пенсію.
У роботі виявлено, що перерви, пов’язані з отриманням освіти, можуть знизити пенсійні накопичення працівника таким чином: навчання в технікумі - на 3-6%, в інституті - на 8-14%, в інституті і аспірантурі - на 13-21%. Доведено, що дворічна термінова служба в армії у віці з 18 до 20 років знижує розмір пенсійних накопичень чоловіків на 4-7%.
При проведенні порівняльного аналізу пенсійних накопичень чоловіка і жінки, які мають однаковий рівень освіти, з урахуванням того, що жінка має дитину і повністю використала відпустку з догляду за нею, її пенсійні накопичення становитимуть 47-63% накопичень чоловіка (незалежно від того, є у нього дитина чи ні). Якщо жінка має двох дітей і використала дві відпустки, то її пенсійні накопичення будуть становити 39-52%, якщо трьох дітей, то - 36-48%.
Розраховано, що перерви в трудовій діяльності, пов'язані з необхідністю догляду за малою дитиною, на відміну від перерв, пов'язаних з підвищенням рівня освіти працівника, не тільки не сприяють збільшенню заробітної плати або кар'єрному зростанню, а навпаки, є чинником, стримуючим їх зростання. Відповідно до розрахунків, це означає, що жінки-матері практично не мають шансів ні при якому рівні освіти забезпечити себе пенсійними накопиченнями, які будуть дорівнювати пенсійним накопиченням чоловіків, навіть якщо у чоловіків найнижчий рівень освіти з тих, що розглядалися (в межах середньої школи), і, мають песимістичну траекторію зростання заробітної плати протягом життя.

У дисертації робиться висновок, що різниця у 10 років між середньою тривалістю життя у чоловіків та жінок, що обумовлена фактором смерті, приводить до того, що розміри пенсій у чоловіків і жінок будуть розрізнюватися ще більше, ніж сума накопичень (розмір пенсії жінки буде менше за третину пенсії чоловіка).

Реформа системи пенсійного забезпечення – це досить тривалий процес, успіх якого визначається не лише правильним вибором основних напрямків і принципів проведення реформи, але й системою заходів, що підтримують цей процес у потрібних рамках. Одним з таких заходів є періодичне актуарне оцінювання, у тому числі розрахунок пенсійних тарифів і резервів з урахуванням тривалості життя пенсіонера, що покликане забезпечити стабілізацію фінансового положення пенсійної системи в перехідний період. Відсутність актуарної статистики і недостатність інформації стосовно даних, що необхідні для визначення майбутнього розміру пенсії, не дають можливості провести більш точний і певний розрахунок.
У країнах з давніми традиціями особистого страхування для розрахунку тарифів користуються актуарними таблицями смертності, складеними за даними страхових компаній і пенсійних фондів про кількість застрахованих, вмерлих за віком, роком народження та ін.
У висновках підведені основні підсумки дослідження, а також сформульовано основні результати.

Скачати автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Соціально-економічні особливості системи пенсійного забезпечення в умовах перехідної економікистрахування" (109.13 КБ)






ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ