Закон України “Про внесення змін до Закону України про оподаткування прибутку підприємств”


З метою вдосконалення окремих норм законів України з питань оподаткування з урахуванням практики їх застосування, а також усунення мінімізації заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та створення однакових умов оподаткування для всіх платників податку Верховна Рада України постановляє:

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181, N 47, ст. 294; 1998 р., N 2, ст. 7, N 10, ст. 35, N 18, ст. 94, N 26, ст. 151; 1999 р., N 1, ст. 1, N 2-3, ст. 21, ст. 22, N 4, ст. 33, N 8, ст. 55, N 9-10, ст. 66, N 15, ст. 83, N 17, ст. 114, N 18, ст. 140, N 28, ст. 229, N 32, ст. 264, N 38, ст. 338, ст. 352, N 39, ст. 356, ст. 357, N 46, ст. 418, N 50, ст. 435; 2000 р., N 2, ст. 16, N 5, ст. 34, N 10, ст. 78, N 14-15-16, ст. 121, N 20, ст. 149, N 22, ст. 172, N 25, ст. 197, N 26, ст. 209, N 32, ст. 254, ст. 260, N 35, ст. 283, N 38, ст. 318, ст. 319, N 39, ст. 333, N 43, ст. 363, ст. 370, N 45, ст. 375, ст. 377, N 46, ст. 393, N 48, ст. 406; 2001 р., N 2-3, ст. 10, N 4, ст. 17, N 7, ст. 36, N 10, ст. 44, N 11, ст. 46, N 20, ст. 96, N 23, ст. 114, N 30, ст. 143, N 32, ст. 169; 2002 р., N 2, ст. 11, ст. 12, N 5, ст. 31, N 8, ст. 63, N 9, ст. 68, N 10, ст. 78, N 12-13, ст. 92, N 16, ст. 114, N 29, ст. 192, N 31, ст. 214, N 33, ст. 238, N 35, ст. 259, № 36, ст.266; 2003 р., № 10-11, ст.86, ст.87, № 12, ст.88, № 14, ст.99, № 24, ст.162, № 30, ст.249, № 33-34, ст.267, № 36, ст.280, № 37, ст.308, № 45, ст.363; 2004 р., № 6, ст.38; № 12, ст.88, № 24, ст.162; із змінами, внесеними законом України від 1 липня 2004 року №1957-IV) такі зміни:

у статті 1:
1) Перше речення абзацу другого пункту 1.9 викласти у такій редакції:

“До дивідендів прирівнюється також частина прибутку (доходу), що сплачується до бюджету державними унітарними, в тому числі казенними підприємствами та корпоративними підприємствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) на користь держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства”.

2) Пункт 1.20 викласти в редакції:

“1.20. Звичайна ціна – ціна товарів (результатів робіт (послуг)) визначена відповідно до цього пункту.

1.20.1. Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Законом здійснюється за такими методами:

порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж);

ціни перепродажу, у разі відсутності даних для застосування методу неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних за іншими методами;

“витрати плюс”, у разі відсутності даних для застосування методів ціни перепродажу та порівнювальної неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних для застосування методу балансової вартості;

балансової вартості, у разі відсутності даних для застосування інших методів.

У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни вважається, що звичайна ціна співпадає з договірною.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни – у цьому випадку звичайна ціна визначається загальними правилами, встановленими цим пунктом.

1.20.2. За методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності – однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов’язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, в тому числі, їх фізичні характеристики, які впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Однорідні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий стосовно покупця (продавця) території.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) цим методом використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, враховуються знижки пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги) стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності – однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.

1.20.3. За методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена при подальшому продажу такого товару (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат на збут.

За методом “витрати плюс” застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. Для визначення націнки використовують середньостатистичну рентабельність у даній галузі (виду діяльності).

За методом балансової вартості оцінка активів або зобов’язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

1.20.6. Порядок застосування методів порівнюваної неконтрольованої ціни (аналогів продаж), ціни перепродажу та “витрати (собівартість) плюс” для визначення звичайної ціни встановлюється Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень цього пункту.

Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлює Центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг.

1.20.7. Звичайна процентна ставка за депозит – процентна ставка, що встановлюється в залежності від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ – державним органом, визначеним законом.

1.20.8. Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми підпункту 1.20.7 цього пункту.

1.20.9. Для застосування звичайних цін орган державної податкової служби оформлює рішення відповідно до порядку, який встановлюється центральним органом державної податкової служби.

1. У статті 4:

1) підпункт 4.1.1 пункту 4.1 викласти у такій редакції:

„Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.”;

У статті 5:

1) у підпункті 5.2.5 пункту 5.2 слова “внесених (нарахованих)” замінити словами “внесених в межах нарахованих”;

У статті 6:
1) пункти 6.1 та 6.2 викласти в наступній редакції:

6.1. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного періоду має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат наступного податкового періоду, а також кожного з наступних одинадцяти податкових періодів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування.

6.2. У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається платником податку за рахунок отриманих ним валових доходів у порядку, визначеному у пункті 6.1 цієї статті, об'єкт оподаткування наступних податкових періодів не зменшується на непогашену суму від'ємного значення об'єкта оподаткування.

2) У зв’язку із зазначеним пункти 6.2 та 6.3 вважати відповідно пунктами 6.3 та 6.4;

у статті 7:

1) у абзаці першому підпункту 7.3.1 пункту 7.3 слова: „і не підлягають перерахуванню у зв”язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду” вилучити;

2) підпункт 7.3.2 пункту 7.3 викласти у такій редакції:

„7.3.2. Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.3, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті”;

3) абзац шостий – одинадцятий підпункту 7.3.3 пункту 7.3 викласти в такій редакції:

„Для цілей цього підпункту під терміном „заборгованість” розуміється заборгованість, у разі погашення якої будуть отримані або сплачені кошти”;

4) підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 викласти у такій редакції:

“7.6.1. Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами.

Якщо доходи, отримані (нараховані) у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу перевищують витрати понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, прибуток включається до складу прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо доходи, отримані (нараховані) у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу є меншими за витрати понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, від'ємний фінансовий результат включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму збитків по таким операціям, сума перевищення включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму прибутків по таким операціям, сума перевищення включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами майбутніх звітних періодів.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку (емітентом), а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку (емітентом).”;

5) у підпункті 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 після слова “продавцю” доповнити словами “та (або) емітенту”;

6) підпункт 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 доповнити новим абзацом такого змісту:

“У разі придбання цінних паперів та деривативів у нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати на їх придбання включаються до витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості придбання.”

7) у підпункті 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 після слів “продажу” та “продажем” доповнити відповідно словами “погашення”, “погашенням”.

8) у абзаці четвертому підпункту 7.8.2 пункту 7.8 слова “державні некорпоратизовані, казенні чи комунальні підприємства” замінити словами “державні унітарні, в тому числі казенні підприємствами та корпоративні підприємства, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї)”;

9) у підпункті 7.8.3 пункту 7.8 слова “державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство” замінити словами “державне унітарне, в тому числі казенне підприємство та корпоративне підприємство, у статутному фонді якого державі належать частки (акції, паї)”;

10) у підпункті 7.10.2 пункту 7.10 слова „що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів” виключити.

5. Пункт 8.1 статті 8 доповнити новим пунктом такого змісту:

“8.1.5. У разі придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання у нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, амортизації підлягають витрати у сумі, що становить 85 відсотків від вартості таких фондів та активів.”

6. У статті 11:

підпункт 11.2.4 пункту 11.2 та підпункт 11.3.7 пункту 11.3 виключити.

7. У статті 12:

абзац “а” підпункту 12.1.1 після слів “чи стягнення ним заставленого майна” доповнити словами “та судом прийнято відповідне рішення”.

8. У статті 22:

підпункт 22.2 доповнити абзацом такого змісту:

“Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, що ремонтуються, станом на початок розрахункового кварталу.”.

Президент України
В.ЮЩЕНКО