Особливості становлення та розвитку правового інституту страхування в сфері космічної діяльності

Починаючи з 90-х років в світі спостерігається тенденція щодо еволюції космічної діяльності: від вирішення суто науково-дослідних завдань до більш широкого комерційного використання космічної техніки, формування міжнародного ринку купівлі-продажу космічних технологій та послуг. Невід’ємним елементом реалізації суб’єктами космічних проектів та програм у такій особливій сфері, як дослідження та використання космічного простору є правовий інститут страхування.

Страхування в сфері космічної діяльності при реалізації суб’єктами своїх та спільних комерційних космічних проектів та програм, як показує практика, застосовується на світовому страховому ринку вже понад 30 років. При цьому з самого початку застосування цивільно-правового інституту страхування при здійсненні космічної діяльності суб’єкти укладали договори страхування лише деяких ризиків, які виникали на передстартовій стадії, а пізніше на стадії запуску та експлуатації космічної техніки.

Насамперед специфічні особливості в проектуванні, виготовленні та експлуатації космічної техніки, надзвичайно ризиковий характер космічної діяльності та висока фінансова вартість космічної техніки, довгий час відштовхували страхові компанії від укладання договорів страхування ризиків, які виникали в процесі створення та використання космічної техніки.

Першою в світовій практиці організацією, яка звернула увагу на комерційне застосування ракетно-космічної техніки та виявила інтерес до проведення її страхування, була американська “Корпорація супутників зв’язку” (КОМСАТ). Ця корпорація в 1965 р. оформила перший в історії розвитку страхування у сфері космічної діяльності страховий поліс для свого супутника “Early Bird” [1]. Відповідний страховий поліс включав в себе лише страховий захист від збитків, які міг зазнати суб’єкт космічної діяльності у разі пошкодження або втрати свого супутника до його безпосереднього запуску на запрограмовану космічну орбіту. Це є так зване страхування на передстартовій стадії.

Лише в 1968 р. лондонські страховики і асоціація страховиків авіаційних ризиків уклали договір страхування супутника ІНТЕЛСАТ ІІІ F1 на період досягнення ним запрограмованої орбіти (страхування запуску). Згідно з умовами відповідного договору, страхова компанія зобов’язувалася відшкодувати збитки, які могли бути заподіяні КОМСАТ, як суб’єкту космічної діяльності при здійсненні одного з п’яти запусків космічного апарату, починаючи з другого запуску. Застраховані, однак були лише фінансові інтереси КОМСАТ, які було оцінено в 4,5 млн. доларів США [1].

На початку проведення страхування в сфері космічної діяльності, воно застосовувалося з включенням до договору страхування франшизи за один невдалий запуск для серійних супутників “Інтелсат” [2]. Оскільки в кожній серії, у більшості випадків, відбувався лише один невдалий запуск, то страхові компанії в цих умовах фактично не несли зобов’язань по виплаті страхового відшкодування.

Протягом 1971-1975 рр. був успішно проведений запуск серії “Інтелсат-IV”, коли лише один з восьми пусків закінчився невдало, а також запуски космічних апаратів “Аник” і “Вітер”, при яких не було жодної аварії. Тільки в 1975 р. вперше в страховому полісі Марісетського проекту суб’єкти страхових правовідносин у сфері космічної діяльності домовились про відмову франшизи [2]. Це було значним досягненням для подальшого проведення страхування ризиків, які виникали в процесі здійснення космічної діяльності.

Так, в 1975 р. японське національне агентство вперше в історії уклало договір страхування відповідальності перед третіми особами за шкоду, заподіяну в процесі здійснення космічної діяльності. За подальші 10 років ними укладено 24 договори страхування на загальну суму 5 млрд. єн [1]. При цьому також вперше американська компанія “RCA” уклала договір страхування свого супутника серії “Сатком” на період знаходження його на орбіті.

Поряд із вказаними успіхами у запровадженні правового інституту страхування в цій особливій сфері господарської діяльності, мали місце і невдачі внаслідок аварій і катастроф космічної техніки. В лютому 1984 р. не зміг досягти геостаціонарної орбіти індонезійський супутник “Палапа В-2”, який був застрахований на 75 млн. доларів США і американський супутник “Вестар –VI” (застрахований на 180 млн. доларів США), а в червні цього ж року зазнав катастрофи супутник “ІНТЕЛСАТ У F9” (застрахований на 102 млн. доларів США) [1].

Страхові компанії та їх спеціалізовані пули, у зв’язку з цими невдачами, значно збільшили тарифи страхових платежів. Наразі результатом трагедії, яка сталася з американським космічним кораблем “Челленджер” [3], стала втрата довіри суб’єктів страхових правовідносин до безпеки будь-якого виду підприємництва в сфері космічної діяльності, а також відмова багатьох страховиків та перестраховиків від проведення цього спеціального страхування, як надто ризикового [4].

Невдалий запуск 9 вересня 1998 р. на космодромі Байконур української ракети-носія “Зеніт-2”, в рамках реалізації спільного космічного проекту “Globalstar”, який повинен був вивести на заплановану космічну орбіту 12 комерційних американських супутників зв’язку системи “Globalstar”, призвів до значних матеріальних і фінансових втрат, загибелі вітчизняної ракети-носія “Зеніт-2”, американських супутників зв’язку та заподіяння шкоди лісам Хакасії та Алтая. В результаті завдання шкоди лісам, страхова група “Мегарус” здійснила виплату страхового відшкодування республікам Алтай та Хакасія у розмірі 4,1 млн. рос. крб. [5].

Проведення страхування у сфері космічної діяльності, підготовка програм страхування космічних ризиків, як свідчить аналіз спеціальної літератури, здійснювалося спочатку страховиками авіаційних ризиків. Саме авіаційним страховим ринком США наприкінці 60-х років і було укладено договір страхування, який покривав ризики, що виникають на стадії запуску космічної техніки.

Ризики, які виникають в процесі космічної діяльності не є стандартними авіаційними ризиками, страхування і перестрахування яких з початку проводилося авіаційним страховим ринком, оскільки проблеми космічних польотів йому ближчі, аніж іншим страховикам.

Але, на початкових етапах розвитку інституту страхування у сфері космічної діяльності, авіаційні страховики не були повністю та належним чином підготовлені, щоб надати надійний та комплексний страховий захист від усіх ризиків, які виникають на стадіях запуску та експлуатації космічної техніки. Це було пов’язано насамперед з специфічними особливостями космічної галузі, відповідних ризиків, новизною космічної техніки, відсутністю відповідних теоретичних знань у сфері космічної діяльності та достатнього практичного досвіду у веденні цієї страхової справи у даній сфері людської діяльності.

Дослідження та використання космічного простору, як відомо, є капіталомістким і надзвичайно ризиковим для суб’єктів космічної діяльності видом підприємництва. Складність проведення страхування в космічній сфері, як відзначалось, полягає в новизні ризиків космічної діяльності, що пов’язано з відсутністю напрацьованих методів їх оцінки, визначення страхових сум і тарифів, а також обмеженістю статистичного матеріалу.

Специфічною особливістю страхування ризиків космічної діяльності, які відносяться до великих ризиків, є їх короткостроковість і непередбачуваність величини (розміру) можливих збитків. Якщо в результаті страхового випадку не заподіяно збитків страхувальнику, тобто не порушено його майновий інтерес, тому відсутні правові підстави для страхового відшкодування або виплати страхової суми.

Для застосування страхування при здійсненні космічної діяльності особливого значення набуває проведення попередньої незалежної експертизи оцінки ступеня ризику, а також аналіз причин і наслідків можливих аварій і катастроф космічної техніки. На практиці це є дуже важливим, оскільки істотним елементом страхового договору є страхова премія, її розмір ставиться у пряму залежність від вірогідності настання страхового випадку.

Особливості страхування у сфері космічної діяльності полягають також в особливостях ризиків, які бере на себе страховик, оскільки невідома ступінь ймовірності та випадковості їх настання, складна їх технічна оцінка внаслідок недостатності статистичних даних, неможливості застосування серійних понять та визначень до космічної техніки, а також привілейоване становище страхувальника у зв’язку з специфікою космічної техніки в оцінці цих ризиків та контролю над інформацією в цілому тощо.

В колишньому Радянському Союзі потреби в проведенні страхування ризиків космічної діяльності не було. Це зумовлювалось насамперед її тісним зв’язком з оборонними інтересами держави, обмеженим колом суб’єктів цієї діяльності, а також невизначеністю практичних можливостей комерційного використання досягнень космонавтики.
У зв’язку з цими обставинами повністю з поля зору страховиків випадало, зокрема страхування ризиків, що виникали в процесі дослідження та використання космічного простору. Лише у листопаді 1990 р. Індержстрах вперше в Радянському Союзі уклав договір страхування космічного апарату для Міністерства друку і інформації. Відповідний страховий поліс включав в себе захист від ризиків на етапах передстартової підготовки, запуску і введення в льотну експлуатацію геостаціонарного супутника зв’язку “Горизонт-33” [6].

Існуюча до проголошення незалежності України система державного страхування не могла займатися страхуванням комерційних, політичних, ризиків космічної діяльності, оскільки це суперечило б принципам планово-централізованого управління народним господарством, яке не передбачало можливості виникнення таких ризиків.
В умовах складних і суперечливих фінансових та економічних процесів в період переходу нашої держави до ринкових форм господарювання, космічна діяльність та страхування належать до видів господарської діяльності, які найбільш швидко розвиваються.

В Україні вперше був застрахований екіпаж космічного корабля в серпні 1997 р., коли АТЗТ “Народна страхова компанія” (м. Київ) на основі її програми “Страхування життя і здоров’я космонавтів” був виданий страховий поліс страхування життя і здоров’я космонавта Л.К. Каденюку – першому українському космонавту і його дублеру Я.І. Пустовому [7]. Обидва були застраховані від нещасного випадку на час підготовки і виконання місії STS-87 на американському кораблі “Колумбія”. При цьому страхове зобов’язання в 1 млн. доларів США було розподілено серед 25 страхових компаній [7].

Проведення страхування у сфері космічної діяльності, як видно, почало інтенсивно застосовуватися в Україні порівняно недавно, хоча такі провідні космічні держави світу, як США і Росія, на теперішній час набули уже досить значного теоретичного і практичного досвіду ведення страхової справи у сфері космічної діяльності. Їх досвід у цій сфері становить значний інтерес для розвитку цивільно-правового інституту страхування ризиків космічної діяльності.

За самою своєю природою сфера космічної діяльності, як правило, не може обмежитись діяльністю окремо взятих держав. Космічна діяльність здебільшого базується на міжнародній кооперації. Не стоїть осторонь від загального процесу й Україна. Сьогодні вона є учасницею багатьох спільних космічних проектів і програм [8]. На даний час спостерігається активний розвиток капіталовкладень вітчизняного і зарубіжного капіталу в космічні проекти та програми, учасницею яких є Українська держава. Серед них – такі широкомасштабні проекти, як “Морський старт” та “Дніпро”.

В зв’язку з цим підвищуються вимоги щодо надійності правового забезпечення страхового захисту майнових інтересів суб’єктів космічної діяльності та третіх осіб у процесі проектування, виготовлення та експлуатації космічної техніки як у космічному просторі, так і на поверхні Землі з метою його дослідження та використання.
Об’єктивними передумовами широкого застосування страхування в сфері космічної діяльності як спеціального виду страхової діяльності є, передусім успішна реалізація відповідними суб’єктами проектів та програм в цій сфері діяльності. Водночас багато видів підприємницької діяльності у сфері космічної діяльності не отримали належного сучасного стану розвитку, якщо б застосування інституту страхування, як важливого та необхідного елементу в системі юридичного механізму забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні космічної діяльності, не забезпечувало надійних гарантій відшкодування можливої шкоди.

Нині, як свідчить світова практика, страхування ризиків космічної діяльності є одним із найбільш прибуткових видів підприємництва, що забезпечує страховий захист майнових інтересів насамперед суб’єктів цієї діяльності. Саме зазначена обставина, на наш погляд, обумовлює значимість та необхідність розвитку інституту страхування в сфері космічної діяльності, що сприятиме процесу інтеграції України у світове співтовариство, розвитку космічної науки і техніки, космічних послуг та технологій, які обумовлюють стабільний розвиток національної економіки.

В залежності від виду інфраструктури, можна визначити наступну систему договорів страхування, які укладаються у сфері космічної діяльності:
1) договори страхування наземної інфраструктури (наземний сегмент), які забезпечують страховий захист майнових інтересів відповідних суб’єктів діяльності в процесі виробництва, випробування, транспортування, зберігання і передстартової підготовки космічної техніки на космодромі до моменту запуску;
2) договори страхування космічної інфраструктури (космічний сегмент), які забезпечують страховий захист майнових інтересів суб’єктів у процесі запуску космічної техніки та наступної її експлуатації в космічному просторі.
На практиці, як показує світовий досвід, у традиційних галузях страхування укладаються наступні види договорів страхування:
1) в галузі особистого страхування: а) договори страхування екіпажу космічного апарату (космонавтів); б) договори страхування персоналу об’єктів космічної інфраструктури;
2) в галузі майнового страхування: а) договори страхування космічної техніки (космічного апарату, ракети-носія тощо) на стадіях виготовлення, транспортування, схову, підготовки до запуску, під час запуску та під час її експлуатації в космічному просторі; б) договори страхування засобів наземної інфраструктури від стихійного лиха та в процесі виконання робіт; в) договори страхування фінансових ризиків, пов’язаних з втратою запланованого доходу під час реалізації космічного проекту;
в) в галузі страхування відповідальності: а) договори страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам при здійсненні космічної діяльності; в) договори страхування екологічних ризиків [9].
Наведений перелік договорів страхування, які укладаються в процесі створення та використання космічної техніки не є вичерпним. Різноманітність відповідних договорів страхування пов’язана з конкретними майновими інтересами страхувальників, починаючи від проектування і виготовлення космічної техніки до її подальшої експлуатації як у космічному просторі, так і на поверхні Землі. Розширення видів діяльності у сфері дослідження та використання космічного простору об’єктивно обумовлює виникнення нових ризиків, видів страхування, а тому з’являються нові види договорів страхування ризиків космічної діяльності.
Визначення напрямків сучасного розвитку інституту страхування в сфері космічної діяльності в України, насамперед форми і видів відповідного страхування обумовлює необхідність вивчення законодавчого досвіду таких провідних космічних держав світу як США і Російська Федерація. В законодавстві цих країн існують відповідні норми, що регламентують ряд питань страхування ризиків космічної діяльності.
_________________________

США

Так, за законодавством США, в сфері космічної діяльності здійснюються такі види обов’язкового страхування, як страхування життя і здоров’я космонавтів під час польотів, а також страхування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам під час запуску космічного апарату. Страхова сума в договорі, укладеному на користь одного американського космонавта пілотованого корабля типу “Спейс-Шаттл”, встановлюється в сумі 1 млн. доларів США з премією 1 тис. доларів США [10].

При цьому одним з найскладніших правових питань страхування цивільної відповідальності у сфері космічної діяльності є питання встановлення ліміту цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну при здійсненні спільних космічних проектів і програм. У страховій літературі під лімітом відповідальності розуміється сума або суми, що обумовлюються в договорі страхування, понад яку страховик не зобов’язаний здійснювати страхову виплату.

Спеціальні міжнародно-правові документи, які регулюють питання відповідальності за шкоду, заподіяну при здійсненні космічної діяльності - Договір 1967 р. “Про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла” [11] і Конвенція 1972 р. “Про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами” [12] не містять вимог щодо розміру страхового покриття відповідної відповідальності. Це питання віднесено до компетенції держав-учасниць космічної діяльності.

Основним нормативно-правовим актом в США, який регулює питання обов’язкового страхування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам під час запуску космічного апарату, є Закон від 30 жовтня 1984 р. “Про комерційні космічні запуски” [9]. Згідно з прийнятими у листопаді 1988 р. поправками і доповненнями до цього Закону, спрямованого на розвиток та деталізацію положень щодо страхування відповідальності, ліцензіат повинен застрахувати відповідальність або надати фінансові гарантії в сумі, достатній для компенсації максимально вірогідної шкоди, якої може бути заподіяно третім особам, в тому числі і власності уряду. Шкода розуміється у поправці в широкому значенні та включає смерть, тілесні пошкодження або знищення майна в результаті діяльності ліцензіата. Грошовий розмір такої максимально вірогідної шкоди визначається міністром транспорту після консультацій з іншими відомствами. Однак ця сума не повинна бути меншою 500 млн. доларів, або максимально можливого розміру страхового полісу, який можна придбати на світовому ринку за розумну ціну. Необхідно також застрахувати відповідальність перед американською державою (розмір – 100 млн. доларів). Стосовно шкоди, заподіяної третім особам, яка перевищує застраховану суму, держава бере на себе роль гаранта. Вона компенсує різницю позивачу, однак тільки до рівня 1,5 млрд. доларів [10].

Таким чином, законодавством США встановлені наступні вимоги щодо проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності у сфері космічної діяльності:
а) страхування цивільної відповідальності організаціями, які здійснюють запуск космічних апаратів на суму не менше 500 млн. доларів США;
б) обов’язкове страхування збитків, заподіяних власності уряду;
в) уряд повинен відшкодувати збитки понад 500 млн. доларів США в межах до 1,5 млрд. доларів.

Франція

На відміну від правового регулювання даного питання у США, законодавство Франції передбачає, що страхові компанії, що страхують космічні ризики надають фірмі, яка здійснює запуск, поліс на суму 400 млн. франц. фр., а більше цієї суми відшкодування виплачує уряд [9]. Порівняння зазначених правових норм цих держав свідчить насамперед про те, що зобов’язання проводити страхування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну державній власності законодавство Франції не передбачає.

Російська Федерація

Законодавчу основу правового регулювання відносин страхування при здійсненні космічної діяльності в Російській Федерації складають положення Закону Російської Федерації від 29 листопада 1996 р. “Про космічну діяльність” [11] і Цивільного кодексу Російської Федерації від 30 листопада 1994 р. [13].

Стаття 25 Закону Російської Федерації “Про космічну діяльність” передбачає, що організації і громадяни, які використовують (експлуатують) космічну техніку або на замовлення яких здійснюється створення і використання (експлуатація) космічної техніки, проводять обов’язкове страхування життя і здоров’я космонавтів, працівників об’єктів космічної інфраструктури, а також відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю або майну інших осіб в порядку та на умовах, які встановлені законом.

Згідно з п.3 статті 936 Цивільного кодексу Російської Федерації об’єкти, що підлягають обов’язковому страхуванню, страхові ризики і мінімальні розміри страхових сум повинні бути визначені законом. Водночас у законодавстві Російської Федерації не визначені страхові ризики і мінімальні розміри страхових сум при проведенні обов’язкового страхування при здійсненні космічної діяльності. У даний час правове регулювання зазначених вище питань в законодавстві Російської Федерації відсутнє.

У відповідності з положеннями наведеного Закону Російської Федерації “Про космічну діяльність”, космічна техніка може підлягати добровільному страхуванню. При цьому страхується ризик втрати, нестачі чи пошкодження космічної техніки.

Галузь майнового страхування за законодавством Російської Федерації, аналогічно згадуваній правовій нормі у законодавстві США, також передбачає добровільну форму страхування космічної техніки.

Водночас, на відміну від правового регулювання питання особистого страхування в законодавстві Російської Федерації, обов’язкове страхування життя і здоров’я космонавтів за законодавством США проводиться виключно під час їх польотів, а страхування цивільної відповідальності - тільки під час запуску космічного апарату. Обов’язкове форма страхування, як видно, обмежується стадіями польоту космонавтів та запуску космічного апарату. Це пояснюється, зокрема тим, що саме на вказаних стадіях найбільший ризик заподіяння шкоди відповідно життю і здоров’ю та майну третіх осіб (майну держав, громадян чи юридичних осіб або майну міжнародної міжурядової організації), внаслідок настання якої виникає необхідність виплати великих сум для її відшкодування.

Україна

На території України, відповідно до статті 7 Закону України “Про страхування” [14] передбачено проведення таких видів обов’язкового страхування у сфері космічної діяльності:
1) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;
2) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;
3) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
4) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.
Даний законодавчий перелік видів страхування передбачає проведення обов’язкового страхування ризиків космічної діяльності у галузях майнового страхування та страхування відповідальності. До специфічних особливостей у правовому регулюванні відповідних страхових відносин належить:
а) визначення обов’язкової форми страхування у галузі майнового страхування;
б) відсутність обов’язкової форми страхування у галузі особистого страхування.
Чинне цивільне законодавство України не містить ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну в процесі здійснення космічної діяльності. При цьому в стадії розробки знаходиться проект постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок і правила страхування при здійсненні космічної діяльності”, в якій має бути визначено, зокрема, відповідний ліміт відповідальності з використанням суб’єктами українських засобів виведення супутників на заплановану орбіту, який повинен встановлюватися диференційовано в залежності від типу ракети-носія тощо.

___________________

Розвиток вітчизняного страхового законодавства у сфері космічної діяльності потребує поглибленого вивчення визначених у законодавстві провідних космічних держав світу видів обов’язкового та добровільного страхування на предмет запозичення позитивних аспектів цього досвіду і практики у національне законодавство.

При цьому слід враховувати, що сучасні темпи міжнародної кооперації у дослідженні та використанні космічного простору, як показує світова практика, окрім вирішення національних правових проблем відповідного страхування, потребують вирішення цілого кола юридичних питань, що виникають під час проведення страхування ризиків спільних космічних проектів та програм.

Кожна держава, як свідчить проведене дослідження, має певні особливості у правовому регулюванні страхових відносин у сфері космічної діяльності, форми та види відповідного страхування і т.д. А тому, виникає питання, зокрема, стосовно процедури вибору матеріального права учасників космічного проекту та програми, що буде застосовано до договору страхування в режимі транскордонної торгівлі. Це стосується насамперед випадку, коли страхувальник має місцезнаходження в країні, на території якої конкретний вид страхування у сфері космічної діяльності не є обов’язковим, однак предмет страхування розташований в країні, де пов’язаний з ним ризик підлягає обов’язковому страхуванню.

Для вирішення вищезазначених питань важливим є передусім вивчення теоретичного та практичного досвіду Європейського Союзу, оскільки у його страховому законодавстві містяться правові норми, спрямовані на регулювання питання щодо укладання договорів обов’язкового чи добровільного страхування відносно масових та великих ризиків [15]. При цьому ризики космічної діяльності відносяться до великих ризиків, а тому визначення права країни стосовно застосування договорів обов’язкового чи добровільного їх страхування, у відповідності зі страховим законодавством Європейського Союзу належить виключно сторонам договору.

Оскільки реалізація космічних проектів та програм здійснюється за участю багатьох учасників, тому у відповідній ситуації між ними можуть виникати спірні питання стосовно вибору законодавства країни-учасника щодо регулювання обов’язкової чи добровільної форми договірних страхових правовідносин у сфері космічної діяльності. Окрім того, у даному випадку важливим є також врахування тієї обставини, що не всі учасники космічного проекту та програми можуть мати статус члена Європейського Союзу, що в свою чергу обумовлює обмеженість у застосуванні такого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, одним із першочергових завдань у сфері космічної діяльності щодо правового забезпечення регулювання страхових відносин, повинна стати розробка під егідою Міжнародного інституту з питань уніфікації міжнародного приватного права (УНІДРУА) проекту міжнародного договору “Про порядок і правила проведення страхування ризиків спільних космічних проектів та програм”. Цей документ повинен врегулювати основні правові аспекти страхування відповідних ризиків, вирішити питання щодо визначення форми та видів страхування у процесі реалізації спільних космічних проектів та програм, а також закласти правові основи для створення єдиного міжнародного страхового ринку країн-учасниць космічних проектів та програм.

Література:

1. Новое в космическом праве (на пути к международному частному космическому праву): Сб. статей // Отв. ред. В.С. Верещетин. - М.: Изд-во Института государства и права АН СССР. - 1990. - 149 с.
2. А.П. Плешков, И.В. Орлова. Очерки зарубежного страхования. М. Издательский центр «Анкил», 1997. – 124-137
3. Медведчиков Д. Страхование космической деятельности: история, динамика развития, эффективность, анализ рисков // Страховое дело. - 1995. - № 9 - с. 43-53
4. Медведчиков Д. Стадии, риски и виды страхования при организации космического страхования // Управление риском. - 1998. - № 2.-с. 26-40.
5. Цысь А. Космическое страхование в 1999 году // Страховое дело. - 2000. - № 6. - с. 25-28.
6. Агафонов А. Десять лет на орбите // Российская газета. – 2001 г. - № 16. - 24 января.
7. Копытов А. Кириченко. Как вывести обязательное космическое страхование на расчетную орбиту // Финансовые услуги, К.: Издательство ЧП “Полиграфичекие услуги”. - 1997. № 3 - с.2
8. Малишева Н., Семеняка В. Правові питання страхування спільних космічних пректів і програм // Право України. – 1999. - № 6. – с.121
9. Страхование космических рисков. Справочное пособие // Под ред. В.Б. Николаева, В.С. Шутова. – М.: “Русь-Фильм”, 1997. – 187 с.
10. Основы страховой деятельности: Учебник // Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. – М.: Издательство БЕК. – 1999. – 776 с.
11. Космічне право України: Збірник нормативно-правових актів та міжнародних угод. – Вид. 2-ге, перероб. та допов. // Відп. ред. О.О. Негода та Ю.С. Шемшученко. – К.: Видавничий дім «Ін Юре». - 1999. – 264 с.
12. Космічне законодавство країн світу: Тематичне зібрання (російською та англійською мовами). – Том 1. Загальні питання космічної діяльності. Державне регулювання // Відп.ред.Н.Р. Малишева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Атіка. – 2001. - 448 с.
13. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА. - 1997. – 560 с.
14. Про страхування. Закон України від 4 жовтня 2001 р. // Урядовий курєр. – 2001. - № 205. – 7 листопада.
15. См.: Турбина К.Е. Тенденции развития мирового рынка страхования. М: “Анкил”. - 2000. – 320 с.

______________________

За матеріалами журналу "Страхова справа" №4(8)2002