Як пройти до Європи, не підкажете?

Авіаційний ринок України не стоїть на місці. Повітряні судна щоденно піднімаються у повітря, і, відповідно до українського законодавства та міжнародних угод України, на борту кожного мають бути поліси (сертифікати) обов`язкового авіаційного страхування. До того ж, авіаційна діяльність – сфера, де надійний страховий захист відіграє одну з найважливіших ролей.

Авіаційна транспортна система України постійно розвивається: авіакомпанії беруть в оренду великі сучасні повітряні судна, в основному, іноземного виробництва, з великою балансовою вартістю; проводиться технічна реконструкція аеропортів, обладнання їх сучасними засобами обслуговування пасажирів. Українські страхові компанії, на жаль, не в змозі брати на себе авіаційні ризики з такими значними страховими сумами. Відповідно до положень нової редакції Закону України "Про страхування", у випадках, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів страховика, такий страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування. Але практична ємкість українського ринку авіаційного перестрахування складає приблизно $500 000, що є недостатньою сумою для розміщення авіаційних ризиків в межах України. Така низька ємкість є одним з основних недоліків українського страхового ринку. З цього приводу виникає об'єктивна необхідність в розміщенні частини ризику за межами України у перестраховиків-нерезидентів. Така ситуація має свої позитивні та негативні сторони, зокрема:
- при перестрахуванні на міжнародному ринку ризики розміщуються територіально, що є значним позитивним моментом;
- серед недоліків укладання договорів перестрахування з нерезидентами є те, що значні кошти, які сплачуються українськими авіакомпаніями, перераховуються за межі України в якості перестрахових премій.

Специфіка перестрахування авіаційних ризиків полягає в необхідній участі перестрахового брокера в процесі перестрахування, з яким безпосередньо співпрацюють страхові компанії. Перестраховий брокер розміщує, розподіляє взятий ризик серед значної кількості перестраховиків-нерезидентів. Це загальновідома практика міжнародного ринку перестрахування. Але на законодавчому рівні питання розрахунку українських страховиків безпосередньо з брокером-нерезидентом згідно укладених договорів залишається невирішеним. При цьому вимога певних норм українського законодавства здійснювати перестрахові операції з нерезидентами лише через перестрахових брокерів, які діють в Україні, через постійні представництва обмежує реалізацію принципу свободи надання послуг.

Вітчизняний страховик має два шляхи сплати премій, що належать брокеру-нерезиденту: самостійно купуючи відповідну суму валюти і перераховуючи її безпосередньо брокеру-нерезиденту; або розраховуючись із постійним представництвом брокера-нерезидента у національній валюті, а представництво брокера купує відповідну суму валюти для здійснення остаточних розрахунків з перестраховиком. Але на українському страховому ринку вже досить давно існує проблема, пов`язана з купівлею валюти для перерахування українським страховиком перестрахової премії безпосередньо на користь брокера-нерезидента.

Розглядаючи механізм перестрахування ризиків українських авіакомпаній, слід виділити типовий шлях розміщення відповідальності за прийнятий ризик. Частина ризику залишається на утриманні української страхової компанії, інша частина, при наявності у вітчизняного страховика облігаторного договору перестрахування безпосередньо з західним перестраховим брокером, розміщується на світовому ринку перестрахування у перестраховиків, рівень надійності яких не нижче А. Якщо українська страхова компанія не має облігаторного договору з західним страховим брокером, прийняті нею ризики передаються в перестрахування через російських страховиків.

Основною перевагою перестрахування на міжнародному страховому ринку безпосередньо через співпрацю з провідними західними перестраховими брокерами є те, що українські страховики мають прямі контакти з світовими лідерами ринку перестрахування. Безперечно, українська страхова компанія повинна мати відповідний потенціал для роботи з західними партнерами. В першу чергу, висококваліфікований персонал, освіта і професіональні якості якого мають знаходитись на європейському рівні. Крок за кроком наша держава виходить на європейський рівень, тому ведення справ українськими страховиками на світовому рівні має стати нормою.

Слід також зазначити, що облігаторні договори російських страхових компаній з західними брокерами, згідно яких можуть бути перестраховані ризики українських авіакомпаній, мають обмеження по кількості страхових випадків, що є значним недоліком. Облігаторні договори страхових компаній (АСТ “Бусін”, УАСК “АСКА”), що укладені з західним страховим брокером, такого обмеження не мають.

Україна має досить потужний авіаційний потенціал, який динамічно розвивається. Досить зазначити, що перші літаки фірми “Боїнг” на теренах колишнього СРСР з`явились саме в авіакомпанії Міжнародні Авіалінії України. Літаки Ан-70, Ан-140, розроблені АНТК ім. О.К. Антонова і виготовлені вже у незалежній Україні, зайняли гідне місце на ринку авіаперевезень. На сьогоднішній день в Україні працює більше 100 авіакомпанії. Все це дозволяє українським страховим компаніям самостійно укладати договори авіаційного перестрахування з західними партнерами, працювати на європейському ринку на правах повноцінного учасника, а не вести справи опосередковано через російських страховиків. Це має і ще одну перевагу для нашої держави – дає змогу європейським компаніям, що займають передові позиції на ринку, знати про Україну, поважати українські компанії як рівних партнерів.

Важливим моментом також виступає те, що ймовірність відмови у виплаті страхового відшкодування з боку європейських перестраховиків є дуже незначною. За статистикою, наведеною в матеріалах Swiss Re, ймовірність відмови у виплаті страхового відшкодування перестраховиками, що мають рівень надійності АА, ААА, складає лише 0,01- 0,03, в той час як для перестраховиків з рейтингом надійності ССС ця ймовірність складає 0,25 - 0,67.

Україна на найвищому політичному рівні визначила своє прагнення вступити до Європейського Союзу. Одним з основних завдань, що має бути виконано для набуття членства в Євросоюзі, є приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС. Особливу увагу також необхідно приділити взаємодії українських галузевих ринків з відповідними ринками Європи, їх зануренню у спільний процес розвитку бізнесу. Саме тому орієнтація вітчизняного страхового ринку у напрямку Європи є складовим моментом інтеграції України.
Неможливо не відмітити докладених зусиль Укравіатрансу та Ліги страхових організацій України, що були направленні на розробку та вдосконалення страхового законодавства в сфері авіаційного страхування України. Постанова КМУ №1535 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов`язкового авіаційного страхування цивільної авіації" та Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. мають положення, що значно наближені до європейських законодавчих норм.

Всі нормативні акти законодавства Європейського Союзу щодо ведення страхової діяльності умовно можна поділити наступним чином:
- ті, що стосуються започаткування, ведення та припинення ведення страхової діяльності;
- ті, що обумовлюють види страхування;
- ті, що стосуються звітності та додаткового нагляду.
Для сфери обов`язкового авіаційного страхування найбільш вагомими документами є наступні:
Directive 64/225 (Перестрахування, ретроцесія); Directive 78/473 (Співстрахування); Directive 72/166, Recommendation 74/165, Recommendation 81/76, Directive 84/5, Directive 90/232, Directive 2000/26 (Страхування цивільної відповідальності); Directive 91/674, Directive 98/78 (Звітність, додатковий нагляд за діяльністю страхових компаній).

Сьогодні світ перетворився у глобальну економічну систему, в якій практично не залишилося можливостей для сповідування стихійних ринкових відносин між державами. Незважаючи на очевидні позитивні зрушення в напрямку інтеграції в Європейське Співтовариство, ще багато кроків має бути зроблено, в тому числі і у сфері авіаційного страхування.

За матеріалами журналу "Страхова справа" №4(8)2002