Страхове регулювання інвестиційних ризиків у лізингових інвестиціях

Порівняльна новизна лізингу як виду підприємницької діяльності в Україні визначає необхідність створення повноцінної системи нормативно-законодавчих актів, що відбивають інтереси й особливості суб'єктів лізингу. Разом із тим необхідно проаналізувати результати реалізації лізингових операцій в умовах ринку. Головною фінансово-економічною принадою лізингу є його цінова конкурентоздатність у порівнянні з іншими джерелами фінансування. Лізинг може дати фінансистам додаткову надійність, щоб спонукати їх надати можливість фінансування активів для нових видів діяльності. Володіння активом має переваги в порівнянні з іпотекою чи борговим зобов'язанням, отримання яких може бути дуже важким, а вартість реєстрації, якщо вона необхідна, - високою. Крім того, оскільки лізинг є формою фінансування, заснованою на активі, потреба в додаткових гарантіях є більшою, ніж при інших формах фінансування.

Що стосується української практики, то зрозуміла необхідність значного вдосконалення діючого законодавства щодо норм та правил, що стосуються інноваційно-інвестиційної діяльності страхових компаній (İİД) і обов’язковості страхування лізингових угод як фактора активізації інновацій.

Страхування лізингових проектів займає особливе місце в активізації İİД. Цьому сприяє:
- діяльність страхових компаній як інституціональних інвесторів;
- забезпечення захисту вітчизняних та зарубіжних інвесторів шляхом страхування лізингових проектів, що гарантує інвесторам повернення вкладених коштів та відшкодування втраченого прибутку у випадку несприятливих подій.

Сьогодні лізингодавці України практично не страхують ні наданого в лізинг майна, ні відповідальності, а пропонують інвесторам різні види застави, гарантії банків, уряду, муніципальних структур, надання окремих пільг і привілеїв, на що інвестори йдуть із небажанням.

Страхування майна і страхування відповідальності по своїй суті поки що служать забезпеченню безризиковості господарської діяльності, додають їй де-якої стабільності, стійкості й передбачуваності.

Страхування майна - це традиційний вид страхування. Стосовно лізингу – це будинки, споруди, транспортні засоби, устаткування, енерговодоканалізаційне господарство, робоча сила і т.д. За своєю природою цей вид страхування найбільш типовий для лізингодавця.
Тут слід зазначити, що у випадку страхування майна за його залишковою вартістю страхування не охоплює весь реальний збиток.

Тому доцільно страхування майна робити на нову (ринкову) вартість на момент страхування. Така форма страхування використовує відомий принцип “нове за старе”, тобто враховує втрату очікуваної вигоди чи втрачених можливостей. Отже, страхове відшкодування при страхуванні на нову вартість дозволяє відновити лізинговий процес, що був припинений внаслідок страхової події майнового страхування.

Законом України “Про страхування” страхування відповідальності власників за використання майна, що надається у лізинг, не віднесено до обов'язко-вих видів страхування. На жаль, це гальмує розвиток İİД.

Як свідчить практика, об'єктом страхування лізингу найчастіше є відповідальність за втрату, загибель, пошкодження майна, переданого в лізинг. За до-даткову страхову премію може бути включений ризик відповідальності за збитки, заподіяні, наприклад, устаткуванню в процесі його транспортування, монтажу і пусконалагоджувальних робіт. Об'єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника майна, котре передається в лізинг, перед третіми особами за збитки, що були заподіяні їх життю і здоров'ю чи майну під час транспортування вантажу, відповідальність за забруднення навколишнього середовища й ін. У цьому випадку страховий захист надається на умовах, аналогічних страхуванню відповідальності перед третіми особами.

Разом з тим варто надати особливого значення тому, що класифікацією ризиків, запропонованою Першою директивою Європейського Союзу ще в 1973 році, включений як найбільш небезпечний ризик втрати очікуваного прибутку. На нашу думку, він є одним з істотних показників İİД. Страхування від втрати очікуваного прибутку передбачає відшкодування, що заміняє як лізингодавцю, так і лізингоотримувачу постійне надходження коштів, необхідних для фінансування господарського процесу, збереження фінансової стійкості на рівні запроектованого розширеного відтворення. Найчастіше втрата вигоди відбувається на експлуатаційному етапі реалізації проекту. Від цього страждає насампе-ред лізингоотримувач, а при несвоєчасній лізинговій сплаті – і лізингодавець. Втрата очікуваного прибутку лізингодавачем може відбутися в результаті страхової події, що мала місце в постачальника лізингованого майна, внаслідок чого не виконується домовленість про постачання. У лізингоотримувача це призведе до такого негативного наслідку, як несвоєчасне впровадження лізингового проекту. Велика імовірність таких випадків в Україні дає підставу для відповідного додаткового захисту від наслідків. Такий вид страхування іноді називають страхуванням від випадкової перерви бізнесу.

Розглядаючи İİД з погляду методології лізингодавця і з огляду на приналежність України до зони ризикового інвестування, варто розрізняти три групи інвестицій лізингових інноваційних проектів: фінансові чи портфельні; реальні чи прямі; кредити.

Відповідно до прийнятого нами розширеного тлумачення інвестицій і згідно із законом України “Про інвестиції”, такими є: кошти підприємств, цільові банківські вклади, кредити, паї, акції й ін. цінні папери, технології, машини, устаткування, ліцензії, будь-яке інше майно і майнові права, інтелектуальні цінності, вкладені в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Страхування ризиків господарської діяльності вимагає як експертної, так і кількісної оцінки. У цьому випадку важливо визначити особливості ризиків лізингодавця і лізингоотримувача.

Специфічними особливостями ризиків лізингодавця, котрі треба враховувати при страхуванні, є такі:
- неможливість видачі кредиту внаслідок: несвоєчасного одержання лізингової плати; претензії третіх сторін із приводу прав власності на лізинговане майно;
- фінансова нестабільність: зростання вартості лізингованих технологій протягом інвестиційного періоду лізингу; нестача засобів як для стартового придбання “ноу-хау”, так і протягом всього інвестиційного періоду лізингу;
- податкові проблеми: зміна корпоративних чи інших податків (якщо договір не містить застережень із приводу зміни оподатковування); недоста-тня податкоспроможність;
- фінансові втрати: збитки, що не можуть бути відшкодовані лізингоотримувачем згідно із законом; недоодержання лізингодавачем вартості іннова-ційного устаткування наприкінці початкового (основного) періоду; збитки по кредитах в іноземній валюті; нездатність лізингодавця заробити додатковий прибуток у результаті лізингу; несприятливі зміни в тимчасовому розподілі лі-зингодавачем витрат; супутні витрати при недосягненні проектної потужності інноваційної ідеї.

Основні ризики, пов'язані з реалізацією лізингового інноваційного проекту в лізингоотримувача: істотна затримка початку реалізації проекту (затримка одержання ліцензії, несвоєчасний вибір зони чи ділянки для впровадження та ін.); несвоєчасне завершення будівельно-монтажних робіт; значне підвищення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт; невихід на заплановані потужності внаслідок морального старіння технології, зниження попиту, високий рівень конкуренції; невихід на заплановані зарубіжні ринки в зв'язку з жорсткістю експортної політики держави (ліцензування, квотування, митне і валютне регулювання); зниження запланованого рівня чистого прибутку в зв'язку з підвищенням рівня експлуатаційних витрат, зниження прогнозованого рівня цін на проектну продукцію, жорсткість податкової системи, збільшення ставок податкових платежів.