АНОТАЦІЯ
У дисертації розроблено економіко-математичні моделі, призначені для обґрунтування вибору страхового методу компенсації еколого-економічних збитків внаслідок надзвичайних ситуацій, завданих здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу та об’єктам національної економіки, на підставі модифікованої міжгалузевої балансової моделі. Моделювання передбачає визначення негативного впливу еколого-економічних збитків на ВВП, проміжне та кінцеве споживання та врахування страхового механізму компенсації цих збитків. Запропоновано новий метод розрахунків матриці повних витрат через коефіцієнти мінімального багаточлена.
Удосконалено складові системи екологічного страхування, а саме: в моделях вибору розміру страхової суми залежно від схильності до ризику особи, яка приймає рішення, – застосування інтервального числення; в методиці вибору пріоритетних об’єктів – використання методів багатовимірного статистичного аналізу (факторного, кластерного); при визначенні тарифних ставок – використання методів нечіткої експертної інформації. З урахуванням зазначених складових системи екологічного страхування запропоновано методику його застосування. Проведено оцінку ефективності наявних міжгалузевих балансових моделей, що застосовувались для дослідження взаємодії економіки з навколишнім середовищем.
Ключові слова: моделювання, міжгалузеві балансові моделі, матриця, інтервальне числення, кластерний аналіз, факторний аналіз, навколишнє природне середовище, еколого-економічні збитки, страхування.
Об’єктом дослідження є система страхової компенсації негативних процесів, що відбуваються у навколишньому природному середовищі під впливом надзвичайних ситуацій, які виникають з вини суб’єктів господарської діяльності.
Предметом дослідження є моделі та методи обґрунтування вибору, аналізу і реалізації страхового механізму компенсації еколого-економічних збитків, яких зазнає навколишнє природне середовище внаслідок виробничої діяльності суб’єктів господарювання.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:
– удосконалено методичні підходи до визначення показників діяльності страхового ринку України з урахуванням особливостей економічних, соціальних, історичних умов та ступеня впливу держави, а також фінансових можливостей страхових компаній;
– вперше обґрунтовано метод вибору системи компенсації еколого-економічних збитків з урахуванням їх вартісної оцінки на підставі міжгалузевого балансу суспільного виробництва; на відміну від методів, в яких виробництво забруднювальних речовин розглядається як окрема галузь, цей підхід враховує еколого-економічні збитки в кожній галузі виробництва, а також у кінцевому споживанні та структурі ВВП, що дозволяє, застосовуючи страховий механізм їх компенсації, реєструвати збільшення доданої вартості у фінансовій галузі;
– вперше застосовано інтервальне числення до визначення оптимальної страхової суми за умови нечіткої початкової інформації, що дозволяє удосконалити метод вибору страхової суми залежно від схильності до ризику особи, яка веде господарську діяльність;
– розроблено новий метод розрахунків оберненої матриці з урахуванням її економічного змісту (продуктивності), що на відміну від загальноприйнятого (ітеративного) методу розрахунків зменшує кількість ітерацій;
– модифіковано методику вибору пріоритетних об’єктів для екологічного страхування замінюванням традиційного методу експертних оцінок методами багатовимірного статистичного аналізу (факторний та кластерний аналізи);
– уточнено методику актуарних розрахунків екологічного страхування, яка підвищує їх точність шляхом застосування алгоритму нечіткої експертної інформації з урахуванням оцінки за кінцевою ваговою ознакою.
Практичне значення отриманих результатів.
Положення і висновки дисертаційної роботи доводять необхідність і доцільність застосування в Україні системи екологічного страхування. Розроблені методи та моделі системи компенсації еколого-економічних збитків можуть бути використані для обґрунтування і розробки системи екологічного страхування, зокрема, у частині методичного обґрунтування та визначення пріоритетних об’єктів і форм екологічного страхування, страхових тарифів та страхових сум, які забезпечують ефективні механізми його застосування. Розроблені методологія та методи моделювання еколого-економічних збитків поглиблюють існуючі підходи до вирішення проблем охорони навколишнього середовища.
Результати, отримані у дисертаційній роботі, знайшли практичне застосування в розробці та впровадженні екологічного страхування в Акціонерній страховій компанії “Вексель” (довідка про використання результатів дисертаційної роботи за № 224 від 28.01.2002), а також під час виконання вищезгаданої науково-дослідної роботи в НТУУ “КПІ”.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У першому розділі “Еколого-економічні збитки та системи їх компенсації” розглянуто поняття еколого-економічних збитків, методи їх оцінки та негативний вплив на навколишнє середовище. Висвітлено економічні важелі у сфері природокористування та природоохоронної діяльності в контексті сучасної економічної політики України з урахуванням особливостей перехідного етапу, що дає змогу запропонувати механізми компенсації еколого-економічних збитків. Показано необхідність вдосконалення складових системи компенсації, і зокрема, за рахунок більш інтенсивного впровадження страхового методу. На підставі принципів моделювання економічних й екологічних процесів побудовано структурно-функціональну схему дослідження еколого-економічних моделей.
Під еколого-економічними збитками розуміють оцінку у грошовому вираженні негативних змін навколишнього природного середовища у результаті забруднення природних ресурсів, а також наслідки таких змін. При їх визначенні виявляють зміни (погіршення) в натуральних показниках, а потім розглядають їх економічну оцінку залежно від розміру завданої шкоди. Зокрема, пофакторні збитки відображають: збитки від забруднення атмосфери, поверхневих і підземних вод, поверхні землі і ґрунту; пореципієнтні – містять такі збитки: від втрати життя і здоров’я населення, ушкодження і руйнації основних виробничих фондів, майна та споруджень, вилучення або порушення сільськогосподарських угідь, від втрат у рибному господарстві та втрат деревини й інших лісових ресурсів, від знищення і погіршення якості рекреаційних зон, а також збиток, заподіяний природно-заповідному фонду.
На основі проведеного аналізу нормативно-правового та інструктивно-методичного забезпечення процесу використання, охорони та відтворення природних ресурсів України досліджено дієвість складових елементів економічного механізму природокористування та фінансової сторони природоохоронної діяльності. Цей аналіз дозволив зробити висновок, що основним джерелом компенсації збитків від негативного впливу суб’єктів господарювання в Україні залишаються фонди природоохоронного призначення, обсяги яких значно скоротилися, що призвело до виснаження природних ресурсів, старіння об’єктів природоохоронного призначення. Так, у 2000 р. аварійними забрудненнями навколишнього середовища і надзвичайними екологічними ситуаціями завдано шкоди довкіллю на загальну суму 74,8 млн грн (в 1999 р. – 7,7 млн грн), з яких відшкодовано лише 21,2 % (в 1999 р. – 51,1 %). Невідшкодована сума збитків пред’являється позовами на винуватців аварій, або лягає на видаткову частину бюджету України, а інколи взагалі не компенсується. Водночас аналіз доходів та видатків Зведеного державного бюджету України за 1998 – 2000 рр. свідчить, що на охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку, попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха спрямовується 11 – 19 % платежів, які надходять від підприємств за використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього середовища. Фактично кошти від екологічних платежів спрямовуються на покриття інших витрат бюджету, а використання коштів на екологічні заходи в 2000 р. не перевищує 0,2 % від ВВП, що значно менше, ніж у провідних розвинених країнах. Практично не отримують компенсації потерпілі від аварійного забруднення навколишнього природного середовища. Тому існуючий механізм компенсації збитків потребує суттєвого вдосконалення.
Базуючись на структурному аналізі існуючих методів компенсації збитків від аварійного забруднення навколишнього середовища та екологічних аварій, детально досліджено складові страхового методу їх компенсації, який інтенсивно розвивається за кордоном. Багаторічний досвід розвинених країн показує, що страхування може успішно вирішувати проблему компенсації збитків, істотно збільшуючи розміри відшкодування. Аналіз страхового ринку України в 1998 – 2000 рр. свідчить про щорічне поступове збільшення обсягів надання страхових послуг за видами страхування (див. таблицю) і, як наслідок, до зростання основних страхових макроекономічних показників в 1,5 – 2 рази.
Покривати еколого-економічні збитки можна шляхом застосування екологічного страхування. Тому з урахуванням світової практики екологічного страхування детально охарактеризовано окремі його елементи, а саме: форми та об’єкти страхування, порядок формування страхових фондів та їх використання тощо. Тут ризикованість проведення страхових операцій та значні збитки, великі обсяги перестрахових операцій, які виходять за межі країни, є стримувальними факторами на шляху розвитку екологічного страхування. Тому на підставі вивчення міжнародного досвіду запропоновано організаційно-правове вирішення цих проблем через створення регіональних страхових пулів.
Розглянуто заходи щодо запобігання аварійним забрудненням навколишнього середовища та надзвичайним екологічним ситуаціям, а також обґрунтовано за допомогою економіко-математичних моделей вибір системи компенсації. Визначено, що розробка таких моделей для еколого-економічних систем зумовлена необхідністю створення збалансованої системи взаємодії екології із соціально-економічним розвитком та організації раціонального природокористування для оптимальної взаємодії з навколишнім природним середовищем. Економіко-математичні моделі еколого-економічних систем повинні будуватися з урахуванням таких принципів: концептуальної основи моделювання; повноти опису (дослідження); адаптивності до розвитку; ієрархічної структури та системності; повноти структури математичної моделі; достатнього інформаційного забезпечення.
На підставі порівняльного аналізу існуючих еколого-економічних моделей встановлено, що найефективнішим для обґрунтування вибору системи компенсації є міжгалузеві балансові моделі. Перевагами цих моделей є: чітко визначене поняття галузі, що дає змогу досліджувати структуру та характер взаємозв’язків; кількісне визначення міжгалузевих зв’язків, що дозволяє відслідковувати економічні взаємозв’язки у неперервному русі сировинних ресурсів та кінцевих продуктів, які застосовуються для виробничого споживання і дозволяють своєчасно спостерігати появу небажаних технологій та продуктів-забруднювачів навколишнього середовища. Тому за допомогою міжгалузевих балансових моделей можна враховувати економічні оцінки заподіяної шкоди навколишньому середовищу в розрізі галузі виробництва, виявляти її негативний вплив на ВВП, проміжне та кінцеве споживання і, таким чином, обґрунтовувати вибір кількісних показників системи компенсацій за допомогою екологічного страхування.
У другому розділі “Обґрунтування вибору системи компенсації еколого-економічних збитків та вдосконалення її складових” на підставі синтезу наявних методів оцінки еколого-економічних збитків та запропонованого методу використання міжгалузевого балансу суспільного виробництва обґрунтовано страховий метод їх компенсації. Удосконалено складові системи екологічного страхування, а саме: в моделях вибору оптимальної страхової суми, в методиці вибору пріоритетних об’єктів.
У третьому розділі “Оцінка та аналіз ефективності страхового методу компенсації еколого-економічних збитків” виконано актуарні розрахунки, що враховують наявну статистику на підставі вдосконалених складових системи екологічного страхування; встановлено положення про порядок і умови застосування обов’язкового та правила добровільного страхування; проведено оцінку ефективності наявних балансових моделей, що застосовувались для дослідження еколого-економічних процесів; запропоновано новий метод розрахунку оберненої матриці через коефіцієнти характеристичного багаточлена з урахуванням її економічного змісту.
Визначення чинників, які необхідно враховувати при розрахунках собівартості страхових послуг екологічного страхування та інструментарію актуарних розрахунків, дозволяє зробити висновок про те, що для поставленої мети доцільніше застосовувати метод вибору об’єктів на підставі нечіткої експертної інформації. Цей метод дає змогу враховувати статистику екологічних аварій по регіонах України, наявність очисних споруд, клас небезпеки підприємств, галузь та тип виробництва. У ході дослідження було запропоновано розраховувати страхові тарифи на основі статистики еколого-економічних збитків, що дозволять оптимізувати вартість страхових послуг.
З урахуванням складових системи екологічного страхування розроблено положення про порядок і умови проведення обов’язкового та правила добровільного страхування відповідальності за нанесення збитків навколишньому середовищу, що містять такі основні концептуальні положення: межі страхової відповідальності, можливі страхові ризики, рівень страхового забезпечення, основні обов’язки та відповідальність страховика і страхувальника, розмір тарифних ставок, застереження та форма типового договору екологічного страхування. З метою зацікавленості в укладанні договорів екологічного страхування пропонується підприємствам та організаціям в обов’язковому порядку включати страхові платежі до складу валових витрат. Крім того, запропоновано не обкладати податком на додану вартість страховий збір з обов’язкового та добровільного екологічного страхування.
Досліджуючи ефективність застосування наявних міжгалузевих моделей, для кількісної оцінки взаємодії економіки з навколишнім середовищем показано, що для обґрунтування вибору страхового методу компенсації можна досить ефективно застосовувати міжгалузевий баланс суспільного виробництва, який дозволяє враховувати наявні оцінки еколого-економічних збитків в галузях виробництва і через страхування збільшувати додану вартість у фінансовій галузі. Передумовою розвитку цього методологічного підходу є виявлення цілого ряду основних властивостей цих моделей, зокрема: взаємозв’язок економічного зростання з небажаними екологічними впливами; врахування витрат на очищення стічних вод; ціноутворення продукції з урахуванням екологічних витрат, пов’язаних з виробництвом; визначення екологічного податку, дослідження оптимальної регіональної структури виробництва тощо.
Скачати автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Моделювання системи компенсації еколого-економічних збитків" (54.08 КБ)
