Сьогодні активно дискутується проблема запровадження в Україні загальнообов’язкового соціального державного медичного страхування (ЗСДМС). Черговий раунд обговорення даної теми відбувся на науково-практичній конференції «Механізми та етапи запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні — як важливі елементи виконання соціально спрямованої програми діяльності уряду України «Назустріч людям», яка проходила у квітні за ініціативи страхової компанії (СК) «ІнтерТрансПоліс». Конференція стала слушною нагодою для представників законодавчих та виконавчих галузевих державних органів влади, освітніх закладів, громадських та професійних об’єднань, науковців, операторів вітчизняного ринку медичного страхування висвітлити своє бачення процесу запровадження ЗСДМС в Україні.
Як виявилося в ході дискусій, на сьогоднішній день серед представників центральних органів законодавчої та виконавчої влади поки ще немає єдиної точки зору на шляхи оптимального вирішення проблем, пов’язаних із запровадженням та реалізацією в нашій державі положень ЗСДМС. Так, представник МОЗ України Людмила Підгорна — начальник відділу нормативно-правового забезпечення медичного страхування — у своїй доповіді не тільки виклала основні положення, які обгрунтовують доцільність запровадження в Україні ЗСДМС, але й точку зору міністерства на цю процедуру. Так, на думку доповідача, одним з основних питань, які мають бути вирішені в першу чергу, є визначення страхувальника — організації, в межах якої будуть акумулюватись страхові внески. Її фахівці також будуть займатись розподілом та виплатою відповідних страхових компенсацій лікувально-профілактичним закладам (ЛПЗ) за медичне обслуговування населення. Як зазначила Л. Підгорна, впровадження ЗСДМС доцільніше доручити відповідним державним організаціям, зокрема спеціальному фонду. Адже у випадку реалізації засад ЗСДМС комерційними СК може виникнути ряд негативних явищ, зокрема: намагання СК страхувати насамперед лише здорове та працездатне населення, переспрямування коштів ЗСДМС на оплату зобов’язань з добровільного медичного страхування (ДМС) або їх вкладання в фінансово ризиковані проекти.
Цікавою є думка з цього приводу Олега Виноградова, заступника завідуючого секретаріатом Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Верховної Ради України, який повідомив, що нині у Верховній Раді зареєстровано 7 законопроектів, що передбачають запровадження в нашій державі ЗСДМС. Однією з основних причин, які не дозволяють надати одному з них статусу закону, є саме розбіжність думок щодо того, хто має бути страхувальником — державні фонди (компанії, підприємства) чи приватні СК. При цьому О. Виноградов висловив впевненість, що результати роботи деяких СК, які займаються медичним страхуванням працівників певних галузей, можуть свідчити про передчасність беззаперечного ствердження щодо нездатності СК забезпечити реалізацію положень ЗСДМС в Україні. О. Виноградов також акцентував увагу на оцінці економічного потенціалу кожного законопроекту про ЗСДМС, оскільки одним з головних ефектів від його запровадження має стати суттєве збільшення розмірів грошових надходжень до системи охорони здоров’я.
Іван Солоненко, завідуючий кафедрою управління охороною здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України зазначив, що в більшості розвинених країн умовно виділяють такі критерії оцінки обов’язкового медичного страхування (ОМС):
• динаміка стану суспільного здоров’я,
• ефективність механізмів соціального та фінансового захисту громадян на випадок захворювання чи травми,
• економічна ефективність галузі,
• ступінь задоволення потреб громадян в якісній медичній допомозі.
На думку І. Солоненка, головною передумовою отримання високих оцінок вітчизняною системою охорони здоров’я згідно з цими параметрами є кардинальний перегляд системи її фінансування. Українським законодавством передбачено лише два основних джерела фінансування системи охорони здоров’я — виділення певної частки грошових коштів із загальної суми сплачених до державної скарбниці податків та надходження виплат від впровадження ЗСДМС. Незважаючи на те що реально в нашій країні система ЗСДМС поки що не працює, на думку І. Солоненка, її реалізація не гарантує достатнього фінансового забезпечення системи охорони здоров’я. Наприклад, в Росії, де ОМС було запроваджено 12 років тому, сукупність відповідних страхових внесків становить лише 20–25% від суми бюджетних надходжень на фінансування медичної галузі, що не дозволяє кардинально покращити її фінансовий стан. Як зазначив доповідач, одним з перспективних механізмів додаткового фінансування є також залучення коштів фізичних та юридичних осіб в рамках реалізації СК програм ДМС, тому державі необхідно створювати умови для розвитку цього виду страхування. Про доцільність такого кроку може свідчити наступне: на сьогоднішній день в Україні частка надходжень коштів до системи охорони здоров’я від ДМС становить лише 0,5% від сукупного бюджету галузі. Для порівняння — у деяких високорозвинених країнах — членах ЄС, наприклад Португалії, система охорони здоров’я фінансується в основному за рахунок державного (місцевого) бюджету та коштів, отриманих від реалізації положень ОМС. Кошти, які надходять від ДМС, становлять 7% від суми загальних грошових надходжень до медичної галузі. Також, на думку І. Солоненка, доцільним є розповсюдження практики збільшення фінансування ЛПЗ з місцевих чи галузевих бюджетів. Головною передумовою цих змін має стати запровадження контрактних форм співпраці між ЛПЗ та місцевими органами влади або підприємствами інших галузей.
Коротко про досвід роботи за однією з моделей медичного обслуговування працівників окремої галузі розповів Іван Ткачук, в.о. начальника Головного управління медичних закладів «Укрзалізниці». Перед медичними закладами цієї галузі тривалий час стояла така ж проблема, що й перед усіма ЛПЗ України — недостатність фінансування та, як наслідок, низький рівень медичного обслуговування пацієнтів. Ситуація поліпшилась у 2000 р., коли в залізничній галузі було запровадженно систему ДМС її працівників, а згодом — і пенсіонерів. Кошти, які надходять до ЛПЗ від страхувальника — СК «ІнтерТрансПоліс» (докладніше про досвід роботи компанії див. у «Щотижневику АПТЕКА» № 27 (448) від 12 липня 2004 р.) — у вигляді компенсаційних виплат, дозволили значно підвищити рівень медичного обслуговування пацієнтів та поліпшити стан фінансового забезпечення відомчих ЛПЗ.
Працівники СК «ІнтерТрансПоліс» зі свого боку висловили сподівання, що певний досвід, отриманий при запровадженні системи медичного страхування в межах однієї галузі, може бути врахований державою при запровадженні ЗСДМС. Зокрема щодо розроблення змісту договорів про медичне страхування, прогресивних форм оплати за надані населенню медичні послуги, підготовки або перекваліфікації певних категорій фахівців, підготовки нової нормативно-правової бази.
Таким чином, очевидно, що запровадження та ефективна реалізація ЗСДМС в Україні можлива лише за умов конструктивного діалогу та співпраці державних, громадських та комерційних структур.
