Проблема повернення знецінених грошових заощаджень громадян України в Ощадбанку СРСР та Укрдержстрах

Степан Гавриш — один із тих українських парламентаріїв, хто прийшов у політику через професію, створюючи генерацію нових політиків-фахівців. Власне, політика, законотворча діяльність, робота з виборцями — все, чому сьогодні віддає максимум зусиль, думок, часу — стали квінтесенцією набутого раніше в правничій, науково-викладацькій, бізнесовій сферах.
Кредо Степана Богдановича: ідеї не повинні народжуватися в кабінетах за зачиненими дверима, вони мають формуватися публічно.

Проблема повернення знецінених грошових заощаджень громадян України в Ощадбанку СРСР та Укрдержстраху є однією з найболючіших впродовж всього існування незалежної української держави. Економічна криза‚ в якій тривалий час знаходилася Україна‚ куций державний бюджет не давали можливості більш-менш реально підійти до реалізації цього завдання. Чи можуть в умовах економічної скрути громадяни України чи їхні нащадки розраховувати на реальну компенсацію своїх заощаджень? Це питання ми поставили відомому політику‚ народному депутату України‚ Голові депутатської групи “Демократичні ініціативи” у Верховній Раді Україні‚ заступнику Голови Верховної Ради України третього скликання‚ доктору юридичних наук Степану Богдановичу Гавришу.

Чи реальною є хоча б якась компенсація грошових заощаджень громадянам по вкладах в Ощадному банку України та Укрдержстраху. Чи є ця проблема пріоритетною та нагальною для українських законодавців?

Без сумніву, однією з найбільших соціально-політичних проблем існуючої системно-структурної кризи є значна заборгованість із виплати компенсацій за знеціненими грошовими заощадженнями громадян України по вкладах в Ощадному банку України та Укрдержстраху — державних фінансових установах.
Ця проблема потребує негайного вирішення, оскільки згідно з Конституцією Україна є соціально орієнтованою правовою державою, пріоритетом діяльності та розвитку якої є всебічне забезпечення потреб свого народу. Термінове вирішення проблеми втрачених грошових заощаджень громадян є вимогою часу. Необхідно розробити інституційний механізм, який максимально ефективно сприятиме практичній реалізації задекларованого принципу повернення заощаджень.
Водночас треба усвідомити, що можливість прямого повернення державного боргу, визначена Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, залежить від стану розвитку економіки України, обсягу внутрішнього валового продукту, спроможності Державного бюджету України, інших фінансових та економічних показників.

Яке становище з розв’язанням цієї проблеми нині? Чи є у держави фінансова можливість надати компенсацію населенню найближчим часом?

На даний момент спостерігається вкрай невтішна статистика. Станом на 1 січня 1991 року‚ залишки вкладів населення в колишніх державних банках (Агропромбанку, Укрсоцбанку та Промбудбанку) становили 16,5 млн. карбованців, а у філіях Ощадбанку СРСР, розташованих та території України - 84,3 млрд. карбованців, які в кінці 1990 року згідно з чинним порядком були перераховані до Ощадбанку СРСР.
Після проголошення Незалежності України ці кошти, а також кошти компенсації 1991 року у розмірі 40%, що підлягали виплаті населенню у зв'язку зі знеціненням на той час вкладів, не були повернені і були включені до державного внутрішнього боргу України.
Таким чином, на даний момент згідно з Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” сума зобов'язань держави перед вкладниками визначена в розмірі 132 млрд. гривень, в тому числі тільки по вкладах осіб‚ старших за 80 років‚ - більш як 9 млрд. гривень.
За ситуації, коли дохідна частина Державного бюджету становить менш як 50 млрд. гривень, проведення відшкодування в такому обсязі грошовими коштами у найближчі 5-10 років неможливе.
Проблема загострюється вкрай скрутним становищем з наповненням державного бюджету. Борг держави по втрачених грошових заощадженнях громадян майже в три рази перевищує розмір державного бюджету, отож абсолютно очевидно, що вирішити цю проблему швидко і справедливо немає ніякої можливості.
Зрозуміло, що лише власними зусиллями Ощадний банк України не в змозі виправити ситуацію. Величезна сума заборгованості із компенсацій дамокловим мечем висить над молодою українською економікою, є наймасштабнішим гальмом на шляху до стабілізації соціально-економічної ситуації в країні‚ може призвести до непередбачуваних соціально-економічних наслідків у майбутньому.
Розробка механізму певного‚ хоча й часткового‚ відшкодування є нагальною потребою сьогодення.
Держава не раз декларувала своє прагнення компенсувати втрачені грошові заощадження громадян‚ однак досі не вироблено відповідного реального і дієвого механізму.

Що стоїть на перешкоді вирішення цієї проблеми?

Зрозуміло, шлях до вирішення цього питання не може торитися частоколами непродуманих і невиважених, а часто і неправових рішень. На сьогодні державна політика в галузі повернення та компенсації втрачених заощаджень громадян вирізняється відсутністю чіткої стратегії, є переважно фрагментарною та неузгодженою.
Необхідне чітке та однозначне законодавче визначення цих питань. На сьогодні існує ціла система законодавчих актів Верховної Ради України, інших нормативно-правових актів стосовно погашення заборгованості втрачених заощаджень громадян, законопроектів, які часто суперечать один одному, не відповідають Конституції України та задекларованим принципам. На жаль, замість напрацювання єдиної реальної моделі вирішення цього питання, що передбачала б проведення економічних трансформацій (бо тільки такий шлях сприятиме наповненню ринку власними товарами, а бюджету — реальними коштами), створена фрагментарна система, за допомогою якої неможливо вирішити наявні гострі соціально-економічні проблеми.
Головною вадою всіх цих законопроектів є те, що як шлях для вирішення проблеми пропонується перерозподіл, а не підвищення національного доходу. Тобто в межах існуючої системи відбуватиметься вилучення коштів одних верств населення (підприємницького сегмента) на користь інших. Подібний підхід позбавлений будь-якої економічної аргументації.

У порядку законодавчої ініціативи Ви внесли на розгляд парламенту проект Закону України “Про реформування системи компенсацій знецінених грошових заощаджень громадян України по вкладах до Ощадного банку України та Укрдержстраху”. Розкажіть‚ будь ласка‚ про його основні засади та запропоновані механізми.

Для вирішення проблеми погашення заборгованості держави по вкладах населення в державних фінансових установах було запропоновано законопроект, в якому з урахуванням всіх економічних реалій сьогодення розроблено механізм негрошового вирішення проблеми компенсації заощаджень громадян по вкладах у державних фінансових установах.
Поданий законопроект‚ без перебільшення‚ має виняткове значення, адже, як свідчить аналіз ситуації, спостерігається тенденція кумулятивної каскадності зростання заборгованості із сплати всіх компенсаційних платежів.
Законопроект пропонує оптимальний варіант, згідно з яким заборгованість може бути остаточно погашена в довгостроковому періоді, але перші істотні кроки для погашення заборгованості можна здійснити вже сьогодні.
Розроблений законопроект передбачає введення в обіг окремого типу цінних паперів на пред'явника – компенсаційних ощадних облігацій, що видаватимуться в рахунок погашення заборгованості держави по вкладах населення в державних фінансових установах. Компенсаційні ощадні облігації будуть видані кожному вкладнику державних банківських установ відповідно до суми його грошових заощаджень на банківських рахунках. Таким чином досягається юридичне оформлення взаємовідносин держави і вкладника, коли держава приймає на себе чітко визначені зобов'язання, які виконуватимуться в міру підвищення фінансової спроможності української економіки.

Які переваги запропонованого Вами механізму порівняно з іншими законопроектами?

Перевагами “облігаційної” схеми погашення заборгованості, запропонованими даним законопроектом, є, по-перше, визначений термін погашення облігацій. Громадяни матимуть інформацію щодо термінів, в межах яких вони отримають грошові кошти в рахунок погашення заборгованості. Уряд матиме час для стабілізації ситуації з погашенням заборгованості та концентрації зусиль в цьому напрямі. Важливим є соціальний аспект, оскільки запровадження вказаної моделі сприятиме відродженню довіри населення до заходів держави щодо погашення заборгованості, дасть змогу юридично оформити борг держави перед громадянами і гарантуватиме реальність повернення заощаджень.
Крім того, цим законопроектом максимально враховано соціально-вікову складову питання повернення заощаджень. Вкладники віком більш як 60 років отримають першу 1000 гривень. заощаджень облігаціями з терміном погашення до 10 років, а вкладники віком більш як 80 років отримають 1000 гривень ще в 2004 році, решту коштів — облігаціями з терміном погашення 5 та 10 років. Це по-перше.
По-друге, уряд здійснюватиме незначні витрати на обслуговування такої схеми. Ставка доходу по облігаціях є невеликою, оскільки це значною мірою дисконтний інструмент – з наближенням строку погашення ринкова вартість облігацій зростатиме, фінансові посередники отримують стимули реалізувати їх через фондовий ринок.
По-третє, оскільки значна частина населення погашатиме компенсаційні ощадні облігації достроково, це буде здійснюватися, відповідно, за меншою вартістю, ніж номінальна. Таким чином, Міністерство фінансів України отримує можливість погашення облігацій за нижчою ціною. Загалом, подібна схема погашення внутрішньої заборгованості стимулюватиме розвиток фондового ринку та інвестиційних процесів в Україні. Суб'єкти фондового ринку отримають новий високоліквідний фінансовий інструмент, що дасть змогу їм оптимальним чином розподілити свої фінансові активи та сформувати інвестиційні портфелі.
По-четверте, необхідно звернути особливу увагу на те, що запропонована модель передбачає саме негрошові шляхи вирішення проблеми, що робить цю модель життєздатною, незважаючи навіть на вкрай несприятливі макроекономічні показники, через які унеможливлюється практична реалізація інших альтернативних законопроектів з цього ж питання.
У контексті законопроекту компенсаційна ощадна облігація є своєрідним векселем, що видається фізичним особам-вкладникам державних банківських установ. Вони можуть продавати його ліцензованим та уповноваженим державою на проведення факторингових операцій юридичним особам, а також іншим суб'єктам лише за власним бажанням, якщо будуть мати певний економічний зиск від цього.
Поданий законопроект не змінює затверджений чинним законодавством України порядок виплати компенсацій громадянам України. Те саме стосується й нині діючого порядку отримання грошової допомоги на поховання.
Порядок випуску компенсаційних ощадних облігацій розроблятиметься Кабінетом Міністрів України в межах покладених на нього повноважень та передбачає залучення найдостовірнішої статистичної та аналітичної інформації, що сприятиме вдосконаленню вказаного механізму. Законопроектом доручається Кабінету Міністрів в місячний термін подати відповідні пропозиції та розрахунки щодо механізму практичної реалізації запропонованої схеми.

Як вирішують проблему повернення знецінених грошових заощаджень громадян в інших країнах— колишніх республіках СРСР?

Запропонована модель вирішення проблеми вносилася на розгляд Верховної Ради України ще в минулому скликанні. Саме нею скористалися наші казахські колеги при розробці механізму погашення заборгованості по вкладах населення. Практична апробація свідчить на користь цієї моделі.
Наприкінці 2002 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про виплату громадянам Казахстану компенсацій із вкладів в Ощадбанку шляхом випуску державних облігацій. Облігації випущено з терміном обігу 1, 2 та 3 роки, при цьому громадяни старшого віку отримують компенсаційні облігації з меншим терміном обігу. На сьогодні вже практично завершено видачу облігацій, громадянам віком більш як 67 років компенсацію виплачено у повному обсязі.

Зазвичай прийняття нових законодавчих актів потребує додаткових фінансових витрат з бюджету. Як вирішено цю проблему в поданому Вами проекті закону?

Прийняття законопроекту потребує додаткових витрат лише на виготовлення самих облігацій (близько 40 млн. гривень), що не є суттєвим порівняно із загальною сумою боргу та може бути вирішено в межах сум, що належать до виплати за компенсаційними ощадними облігаціями. Погашення боргу триватиме 25 років, при цьому основна частина боргу виплачуватиметься через 15-25 років. Протягом перших 5 років держава щорічно витрачатиме від 0‚5 до 1 млрд. гривень на рік, у наступні 10 років — від 2 до 4 млрд., і через 15 років — близько 6 млрд. грн. до повного погашення заборгованості. Значна частина цих коштів повернеться до державного бюджету у вигляді податків за товари, придбані вкладниками на отримані гроші. З огляду на те, що кошти на компенсацію вже виділяються в Державному бюджеті щороку, в тому числі і в 2003 році, а також зважаючи на прогнозоване економічне зростання та на тривалий характер виплати компенсацій, реалізація закону видається можливою без скорочення інших видатків Державного бюджету.

Облігація – це цінний папір на пред’явника‚ боргове зобов’язання, по якому кредитори отримують дохід‚ що виплачується у формі виграшів або шляхом оплати купонів. При випуску позики обумовлюється термін‚ протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу. Чи передбачено у запропонованому законопроекті проведення розіграшів облігацій? Якщо ні‚ то поясніть‚ будь ласка‚ свою позицію з цього питання.

Це тільки в Радянському Союзі облігації були одним із видів лотереї. Запропонований мною механізм повернення заощаджень громадян передбачає обов’язкову та стовідсоткову виплату коштів через чітко визначений період часу. Тобто в даному випадку облігація - це зобов'язання держави з виплати коштів. Крім того, це ще й фінансовий інструмент, що дає змогу власникам облігацій більш гнучко розпоряджатися ними. Компенсаційні ощадні облігації матимуть вільний обіг, і це означатиме, що власник облігації зможе в будь-який час продати їх іншій особі за ціною, що визначатиметься сторонами угоди. Але кожна облігація має чітко визначену вартість, і після настання терміну її погашення власник обов’язково отримає повну номінальну вартість та суму відсоткового доходу.

Нещодавно Конституційний Суд України визнав незаконними вікові обмеження (справа щодо заощаджень громадян). Як Ви вважаєте‚ чи не варто в даному законопроекті не робити прив’язку до віку вкладника‚ а керуватися іншими механізмами‚ не наступаючи на ці граблі вдруге?

Дійсно, Конституційний Суд України виніс рішення, яким визнав неконституційними положення чинного Закону "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" щодо накладення нерівних обмежень на право розпорядження приватною власністю, зокрема і надання вікових преференцій у процесі повернення заощаджень громадян.
Запровадження в цьому проекті закону норми щодо першочергової виплати заощаджень літнім особам мало на меті саме надання всім вкладникам рівних прав на отримання компенсації. Очевидно, що повернути кошти протягом 1-2 років не вдасться, з огляду на можливості Державного бюджету, на це потрібно не одне десятиліття. Але де гарантія, що люди, яким зараз 80 і більше років, доживуть до того часу, коли у держави будуть кошти на повернення всіх заощаджень? Тому в законопроекті чітко виписано, що особам віком більше 60 та 80 років видаються компенсаційні ощадні облігації з коротшим терміном погашення. Ця логіка збігається з позицією Конституційного Суду - необхідно зрівняти всіх вкладників у правах на отримання компенсації.

У ст. 3 поданого проекту передбачено річна відсоткова ставка, що дорівнює 2% плюс відсоток інфляції за попередній рік. Чим зумовлена саме така величина? Чи не краще визначати загальну суму доходності за рік?

Просте визначення доходності за рік містить значну небезпеку для вкладників, особливо щодо довгострокових вкладів. Це небезпека вищої, ніж очікувалася, інфляції. Уявімо собі ситуацію, що ми гарантуємо дохідність на рівні 8% річних. Якщо інфляція становитиме в середньому 5% на рік, то реальна дохідність, з урахуванням інфляції, становитиме 3% річних. Проте, якщо раптом через кілька років інфляція зросте, то реальна дохідність стане від'ємною. Якщо середня інфляція зросте тільки до 10%, то ми вже отримаємо реальну дохідність - 2%. А не виключено, що інфляція зросте й на більшу величину. Таким чином, не виключено, що в результаті вкладники через 20 років отримають мізерну частку свого вкладу, що нівелює саму сутність повернення заощаджень. Саме для захисту вкладників від інфляційного знецінення коштів і передбачена така схема, що вкладники отримують на свої вклади реальних 2%.

Як Ви вважаєте‚ чи не варто‚ щоб уникнути можливих зловживань з боку виконавчої влади‚ більш докладно виписати у проекті закону механізми погашення компенсаційних ощадних облігацій?

На мій погляд, у проекті закону достатньо чітко виписаний порядок погашення облігацій, і немає приводу для накладення додаткових обмежень на отримання вкладниками належних їм коштів. Законопроектом недвозначно визначено, що після настання терміну погашення компенсаційна облігація погашається в будь-якому відділені Ощадного банку України або іншого уповноваженого банку, тому в разі невиплати вкладник матиме повне право стягнути ці гроші через суд.

Чи сприятиме повернення грошових заощаджень по вкладах в Ощадному банку України та Укрдержстраху відновленню довіри громадян України до держави та до інституту страхування?

Безперечно! Виконання державою взятих на себе зобов'язань - це підтвердження слова ділом. Нам вже вдалося відновити довіру громадян до національної валюти, про що свідчить випереджаюче зростання банківських вкладів у національній валюті. Початок повернення вкладів радянського періоду стане ще одним підтвердженням соціальної спрямованості Української держави. Крім того, цей крок сприятиме розвитку українського фондового ринку, адже на ринку з'явиться високоліквідний фінансовий інструмент - компенсаційна ощадна облігація. З огляду на значний обсяг облігацій та на гарантування їх виплати державою, значні обсяги торгівлі, а отже й висока ліквідність - гарантовані.

Згідно з останніми повідомленнями, Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради проект закону, що передбачає виплату протягом 20 років соціальної компенсації громадянам за втрачені грошові заощадження у зв'язку з ліквідацією фінансової системи колишнього СРСР у сумі 28,55 млрд. гривень. Як співвідноситься цей проект закону з Вашим законопроектом?

Так, я знайомий з проектом Кабінету Міністрів, і в мене є до нього багато запитань. Перш за все, цим проектом пропонується повертати вкладникам лише 28 млрд. гривень, хоча раніше Кабінет Міністрів обчислював суму боргу у 132 млрд. гривень. Аргументація Кабінету Міністрів полягає в тому, що 28 млрд. гривень легше повернути, ніж 132. Логіка, як на мене, сумнівна і аж ніяк не відповідає принципам соціальної справедливості. Крім того, розробку схеми виплати пропонується доручити Кабінету Міністрів, що робить цей закон менш прозорим та менш зрозумілим для пересічного вкладника.

Що Ви хотіли б побажати нашим читачам?

Читачам я бажаю насамперед поінформованості. Наявність точної та достовірної інформації - це запорука прийняття правильних рішень, а отже і запорука досягнення успіху. Я радий, що читачі журналу "Страхова справа" не залишаються осторонь нагальних проблем сучасності, цікавляться сучасною економічною та політичною ситуацією, зокрема і читаючи цей журнал.
Поряд з побажаннями успіхів у професійній кар’єрі, бажаю Вам завжди мати час і для суспільного та особистого життя, адже саме у гармонії суспільного, професійного та особистого світів народжуються найсвітліші ідеї, які змінюють людство на краще. Хай Вам щастить!