Яким чином можна захистити заощадження пенсійної накопичувальної ситеми?

“Я вже дещо сказав про те, що накопичувальна система – це джерело інвестицій, що на перших порах основною сферою інвестування будуть саме державні боргові цінні папери, а також інвестиції в реальний сектор. Але в державні боргові цінні папери ми повинні інвестувати лише до певного часу і з певними обмеженнями, а в принципі орієнтуватися на найбільш реальні фінансові інструменти, які пов’язані з залученням інвестицій в реальний сектор економіки. І щодо співвідношення, яке характеризуватиме інвестиції на перших порах. Державні цінні папери бу-дуть переважати над корпоративними (над акціями і облігаціями), а боргові цінні папери загалом будуть переважа-ти над акціями. Що стосується іноземних емітентів, то зараз іде активна боротьба, який норматив інвестицій за кордон вважати доцільним – 20% від загальної вартості пенсійних активів чи 40%, як наполягають окремі експерти й учасники законотворчого процесу.“

“Що фондовий ринок хотів побачити з боку урядових структур — у тому сенсі, щоб управління пенсійними акти-вами в процесі їх накопичення було і надійним, і гарантованим, і захищеним як від інфляції (тобто від знецінення), так і від неповернення? Сьогодні вже говорилося, що переважна більшість боргових цінних паперів, як об’єктів інвестування, у нас випускається під загальне зобов’язання емітента. ... Зрозуміло, що коли підприємство випустило облігації, не забезпечені якимись гарантіями або майном, то ризики цілком покладаються на інвестора. Ми хотіли б, щоб ці ризики були перекладені на емітента.

Це досягається певними шляхами. По-перше, можна випустити облігації, забезпечені певним реальним майном такого емітента. По-друге, це можуть бути конвертовані облігації, випущені під зобов’язання емітента. У разі не-можливості погасити борг, можна випустити на відповідну суму акції і передати їх у власність Пенсійного фонду. Зрозуміло, що такий емітент повинен бути ще й у цьому сенсі привабливий.

Говорилося про те, які відсотки повинні сплачуватися по таких цінних паперах. У нас вони, як правило, фіксовані і спрогнозувати темп інфляції, який буде, або тим більше віддалені перспективи поведінки того чи іншого цінного паперу на фондовому ринку, неможливо. А пенсійні фонди зацікавлені саме не в короткострокових інвестиціях, а в довгострокових. Тому ми пропонуємо, щоб було запроваджено механізми випуску цінних паперів з плаваючою купонною ставкою. Це означає, що за підсумками кожного періоду, коли здійснюються виплати процентів, було враховано коефіцієнт інфляції, індекс інфляції і до нього додано певний надлишковий відсоток таких відрахувань.”